Жак Перрен
Жак Перре́н (фр. Jacques Perrin, справжні ім'я та прізвище — Жак Андре́ Сімоне́ (фр. Jacques André Simonet); 13 липня 1941, Париж, Франція) — французький актор, кінорежисер та кінопродюсер.
Жак Перрен | |
---|---|
фр. Jacques Perrin | |
Жак Перрен у фільмі «Перша музика» (1998) | |
Ім'я при народженні | Жак Андре Сімоне (фр. Jacques André Simonet) |
Дата народження | 13 липня 1941 (80 років) |
Місце народження | Париж, Франція |
Громадянство | Франція |
Професія | актор, кінорежисер, продюсер |
Alma mater | Вища національна консерваторія драматичного мистецтва |
Роки активності | 1957—наш час |
Член у | Академія красних мистецтв Франції |
IMDb | ID 0674742 |
Нагороди та премії | |
Кубок Вольпі (1966), Сезар (1997, 2011) | |
Жак Перрен у Вікісховищі |
Біографія
Жак Андре Сімоне народився 13 липня 1941 року в Парижі, Франція, в сім'ї режисера театру Комеді Франсез Александа Сімоне і акторки Марі Перрен[1]. Він також є племінником актора Антуана Бальпетре[2]. З п'ятнадцяти років він з'являється на сцені, а потім вступає з однією зі своїх сестер Евою Сімоне до Вищої національної консерваторії драматичного мистецтва (клас Жана Йонвеля)[3].
Кар'єра в кіно
У 5-річному віці Жак Перрен виконав роль хлопчика у фільмі Марселя Карне «Ворота ночі» (1946). Дебют Перрена-актора відбувся 1957 року у фільмі Клола Буассоля «Ведмежа шкура». У 1960 році він знявся у двох помітних стрічках — «Дівчина з валізою» Валеріо Дзурліні та «Істина» Анрі Жоржа Клузо. Партнерками Перрена у цих фільмах були Клаудія Кардінале (у першому фільмі), Бріжит Бардо і Марі-Жозе Нат (у другому). Одну з найзначніших ролей Жак Перрен зіграв в екранізації знаменитого роману Бориса Віана «Піна днів», здійсненою Шарлем Бельмоном. Перрен запам'ятався також у мюзиклі Жака Демі «Дівчата з Рошфора» (1967), в метафізичній притчі В. Дзурліні «Пустеля татар» (1976), в «морському романі» П'єра Шендорфера «Краб-барабанщик» (1977). У 1967 році за роль у фільмі «Пошуки» та роль Мікеле у фільмі Вітторіо Де Сіки «Напівлюдина» (обидва 1966) Перрен отримав як найкращий актор «Кубок Вольпі» на Міжнародному кінофестивалі у Венеції.
З 1968 року Жак Перрен виступає як продюсер, у тому числі фільмів зі своєю участю. Він заснував власну кінокомпанію, яка спочатку мала назву «Reggane Films», а потім — «Galatée Films». Фільми Перрена-продюсера двічі номінувалися на «Оскара», висувалися на Премію Британської кіноакадемії, премії «Сезар» та «Гойя». Найбільшим успіхом стали спродюсовані Перреном неігрові стрічки про дику природу — «Плем'я мавп» (1989), «Мікрокосмос» і «Птахи» (2001).
Особисте життя
Жан Перрен одружений з 1995 року на акторці Валентині Перрен. Подружжя має є трьох синів: Матьє Сімоне(1975) і Максанса Перрена (1995) — обоє актори, та Лансело Перрена (нар. 2000), який знявся разом з батьком у фільмі «Океани»[1].
Фільмографія
- Ролі в кіно
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1957 | ф | Ведмедяча шкура | La peau de l'ours | Філіпп Ледру |
1959 | ф | Зелені жнива | La verte moisson | Жан-Луї Мені |
1960 | ф | Істина | La vérité | Жером |
1960 | ф | Дівчина з валізою | La ragazza con la valigia | Лоренцо Файнарді |
1961 | ф | Німфетки | Les nymphettes | Філіп |
1961 | ф | Старі добре тримаються | Les croulants se portent bien | Мішель |
1962 | ф | Сонце в очі | Le soleil dans l'oeil | Фредерік |
1962 | ф | Сімейна хроніка | Cronaca familiare | Лоренцо |
1962 | ф | Сатана там править бал | Et Satan conduit le bal | Іван |
1963 | ф | Венеційський пекар | Il fornaretto di Venezia | П'єтро |
1963 | ф | Розтління | La corruzione | СтефАнноМаттолі |
1964 | ф | У всі тяжкі | La calda vita | Фреді |
1964 | ф | Порушення пристойності | Oltraggio al pudore | Габріель |
1964 | ф | Удача і любов | La chance et l'amour | Марк Бізе (епізод “Les Fiancés de la chance”) |
1965 | ф | 317-й взвод | La 317ème section | молодший лейтенант Торрен |
1965 | ф | Вбивця у спальному вагоні | Compartiment tueurs | Данієль |
1966 | ф | Демаркаційна лінія | La ligne de démarcation | Мішель |
1966 | ф | Пошуки | La busca | Мануель |
1966 | ф | Напівлюдина | Un uomo a metà | Мішель |
1966 | кф | Гримаса | La grimace | |
1967 | ф | Дівчата з Рошфора | Les demoiselles de Rochefort | Максенс |
1967 | ф | Одна людина зайва | Un homme de trop | Керк |
1967 | ф | Дурень | Le grand dadais | Ален Кенар |
1967 | ф | Горизонт | L'horizon | Антонін |
1968 | ф | Непристойна жінка | La petite vertu | Фердінанд / Фредді |
1968 | ф | Піна днів | L'écume des jours | Колен |
1968 | ф | Життя вночі | Vivre la nuit | Філіп |
1968 | ф | Rose rosse per Angelica | шевальє де Верлен | |
1969 | ф | Дзета | Z | фотожурналіст |
1969 | ф | Запрошена | L'invitata | Лоран |
1969 | ф | Американець | L'américain | Патрік |
1970 | ф | Осляча шкура | Peau d'âne | прекрасний принц |
1970 | ф | Душитель | L'étrangleur | Еміль |
1971 | ф | Гойя, історія самотності | Goya, historia de una soledad | |
1971 | ф | Бланш | Blanche | Бартоломео |
1972 | ф | Стан облоги | État de siège | телефонний оператор |
1973 | ф | Дім, милий дім | Home Sweet Home | Жак, соціальний працівник |
1975 | ф | Спеціальний відділ | Section spéciale | Лафарж, адвокат за призначенням суду |
1976 | ф | Пустеля татар | Il deserto dei tartari | Дрого |
1977 | ф | Краб-барабанщик | Le Crabe-Tambour | лейтенант Вілсдорф, «Краб-барабанщик» |
1977 | ф | Неминуча жертва | La Part du feu | Жак Ноблє |
1979 | ф | Усиновлення | L'adoption | Жак |
1979 | с | Східний експрес | Orient-Express | Дам'єн |
1980 | ф | Легіон висаджується в Колвезі | La légion saute sur Kolwezi | посол Бертьє |
1980 | ф | Чорна мантія для вбивці | Une robe noire pour un tueur | Люсьєн Лебеск |
1981 | ф | Непокірність | La disubbidienza | Даріо |
1981 | ф | Кров яскрава | Le sang du flamboyant | Жорж Делорм |
1982 | ф | Буремні сорокові | Les quarantièmes rugissants | Жульєн Дантек |
1982 | ф | Честь капітана | L'honneur d'un capitaine | капітан Карон |
1983 | тф | Пабло мертвий | Pablo est mort | Максим Бланше |
1984 | ф | Слідчий | Le juge | суддя Франсуа Мюллер |
1984 | ф | Рік медуз | L'année des méduses | Вік |
1984 | ф | Слова і музика | Paroles et musique | Ів |
1985 | ф | Слово поліцейського | Parole de flic | Стефан Реньє |
1985 | тф | Червона трава | L'herbe rouge | мосьє Брюль |
1987 | с | Генерал | Il generale | Віктор Емануель II |
1987 | с | Ніхто не повернеться назад | Nessuno torna indietro | Алехандро |
1988 | с | Холодний піт | Sueurs froides | Етьєн Руффек |
1988 | ф | Новий кінотеатр «Парадізо» | Nuovo Cinema Paradiso | Сальваторе “Тото” Ді Віта, дорослий |
1988—1994 | с | Висока напруга | Haute tension | П'єр Делоне |
1988—1991 | с | Шантаж | Il ricatto | Гроссі |
1988 | с | Медицина для людей | Médecins des hommes | Жульєн |
1989 | ф | Ванільно-полуничне морозиво | Vanille fraise | Гійом Форестьє |
1989 | тф | Манон Ролан | Manon Roland | Жан-Марі Ролан де Ла Платьєр |
1990 | ф | У них все добре | Stanno tutti bene | |
1990 | ф | Ім'ям суверенного народу | In nome del popolo sovrano | дон Уго Бассі |
1990 | тф | Втеча з раю | Fuga dal paradiso | Елісео |
1991 | ф | Бічна алея | La contre-allée | Данієль |
1991 | ф | Суцільний обман | Rien que des mensonges | Антуан, чоловік Мюріель |
1992 | тф | Доторкнися і помри | Touch and Die | Штойбен |
1992 | ф | Тінь | L'ombre | Гійом |
1992 | ф | Втеча невинного | La corsa dell'innocente | Давид Рієнці |
1992 | ф | Сплячі очі | Les eaux dormantes | Дав'ю |
1992 | тф | Дружина коханця | La femme de l'amant | Ален |
1993 | ф | Довге мовчання | Il lungo silenzio | суддя Марко Канова |
1993 | с | Замок олив | Le château des oliviers | П'єр Северен |
1993 | с | Аліс Невер | Le Juge est une femme | професор Лапуж |
1993 | тф | Шпигун у чорному | Missus | отець Володимир, Люцифер |
1993 | ф | «Дівчата...» через 25 років | Les demoiselles ont eu 25 ans | |
1994 | ф | Монпарнас-Пондішері | Montparnasse-Pondichéry | Рауль Марке |
1995 | тф | Маленька особлива дівчина | Une petite fille particulière | Делла Санта |
1995 | тф | Сторінка любові | Une page d'amour | доктор Деберль |
1996 | тф | Червона мафія | Mafia rouge | Сидячий Бик |
1996 | тф | Пограбування у повітрі | Hold-up en l'air | Домінік Скалья |
1996 | ф | Мовчання гармат | Le silence des fusils | Жан-П'єр Лафон |
1997 | тф | Кохання в Амбуші | Love in Ambush | Паскаль Ласалль |
1997 | тф | Надійна людина | Un homme digne de confiance | Франсуа Вентурі |
1997 | тф | У саме серце | In fondo al cuore | професор Сільвестрі |
1998 | тф | Білий слон | L'elefante bianco | Барта |
1998 | тф | Нарешті під вінець | Vado e torno | Ла Рошель |
1998 | ф | Перша музика | Prima la musica, poi le parole | Ланфранко |
1999 | тф | Нора | Nora | Фелікс |
1999 | ф | Я не винен | C'est pas ma faute! | Етьєн |
1999 | тф | Нана | Nanà | маркіз де Вондевр |
2000 | ф | Місце злочину | Scènes de crimes | головний доглядач |
2000 | тф | Дитина, секрет | Un enfant, un secret | П'єр Анселін |
2001 | ф | Братство вовка | Le Pacte des loups | Томас д'Апші (старий) |
2002 | ф | Любов і надія | Ti voglio bene Eugenio | Федеріко |
2003 | ф | Глибина | Deep Blue | читець (озвучування) |
2003 | ф | Король вищий за хмари | Là-haut, un roi au-dessus des nuages | Анрі Ланверн, кінорежисер |
2003—2004 | с | Френк Ріва | Frank Riva | Хав'єр Унгер |
2004 | ф | Хористи | Les Choristes | П'єр Моранж, дорослий |
2004 | тф | Материнський біль | La peine d'une mère | Жозеф |
2004 | тф | Електрошок | Electrochoc | Франсуа |
2005 | ф | Молодий лейтенант | Le petit lieutenant | суддя Серж Клермон |
2005 | ф | Пекло | L'enfer | Фредерік |
2007 | тф | Забуте піаніно | Le piano oublié | Бенжамен |
2007 | с | Спис долі | La lance de la destinée | Давид Леві |
2008 | тф | Італійський набіг | Hold-up à l'italienne | Віктор |
2009 | док | Океани | Océans | оповідач (французька версія) |
2011 | тф | Людовик XI: Розбита влада | Louis XI, le pouvoir fracassé | Людовик XI |
2014 | тф | Рішельє. Мантія і кров | Richelieu, la pourpre et le sang | Рішельє |
2014 | тф | Прикордонний стан | Borderline | Анрі ван Рой |
2015 | с | Секрет Елізи | Le secret d'Elise | Ален Годо |
- Продюсер
Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Примітки | |
---|---|---|---|---|---|
1969 | Дзета | Z | Коста-Гаврас | делегований продюсер | |
1970 | Товариші | Camarades | Марін Карміц | ||
1970 | Душитель | L'étrangleur | Поль Веккіалі | ||
1972 | Стан облоги | État de siège | Коста-Гаврас | делегований продюсер | |
1973 | Дім, милий дім | Home Sweet Home | Бенуа Ламі | співпродюсер | |
1975 | Війна в Алжирі | La guerre d'Algérie | Ів Кур'єр, Філіпп Моньє | ||
1975 | Спеціальний відділ | Section spéciale | Коста-Гаврас | ||
1976 | Чорні і білі в кольорі | La victoire en chantant | Жан-Жак Анно | ||
1976 | Пустеля татар | Il deserto dei tartari | Валеріо Дзурліні | ||
1977 | Арденнська шинка | Jambon d'Ardenne | Бенуа Ламі | ||
1979 | Усиновлення | L'adoption | Марк Грюнебаум | ||
1982 | Буремні сорокові | Les quarantièmes rugissants | Крістіан де Шалонж | ||
1988 | т/с | Медицина для людей | Médecins des hommes | Марун Багдаді, Ів Буассе, Ален Корно та ін. | |
1989 | док. | Мавп'ячий народ | Le peuple singe | Жерар В'єнн | |
1991 | Підвішене життя | Hors la vie | Марун Багдаді | ||
1992 | Гюльваар | Guelwaar | Усман Сембен | ||
1995 | док. | Діти Люм'єра | Les enfants de Lumière | Андре Ассео, П'єр Біллар, Ален Корно, Клод Міллер та ін. | |
1996 | док. | Мікрокосмос | Microcosmos: Le peuple de l'herbe | ||
1999 | Гімалаї | Himalaya — l'enfance d'un chef | Ерік Валлі, Мішель Деба | ||
2001 | док. | Птахи | Le peuple migrateur | Жак Перрен, Жак Клюзо, Мішель Деба | |
2002 | L'empire du milieu du sud | Ерік Деру, Жак Перрен | |||
2002 | т/с | Птахи: Крила природи | Les ailes de la nature | Жак Клюзо | |
2004 | Хористи | Les Choristes | Крістоф Барратьє | ||
2007 | Крихкі герої | Héros fragiles | Еміліо Пакуль | співпродюсер | |
2008 | Реальна любов 2: Паризькі історії | Modern Love | Стефан Казанджян | ||
2008 | Тебарлі | Tabarly | П'єр Марсель | ||
2008 | Париж! Париж! | Faubourg 36 | Крістоф Барратьє | ||
2009 | Повстала | L'insurgée | Лорен Перро | ||
2009 | док. | Океани | Océans | Жак Перрен, Жак Клюзо | |
2015 | док. | Сезони | Les saisons | Жак Перрен, Жак Клюзо | |
2016 | Аутсайдер | L'Outsider | Крістоф Барратьє | співпродюсер | |
- Режисер і сценарист
Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | |
---|---|---|---|---|---|
1982 | Буремні сорокові | Les quarantièmes rugissants | |||
1988 | т/с | Медицина для людей | Médecins des hommes | ||
2001 | док. | Птахи | Le peuple migrateur | ||
2002 | док. | L'empire du milieu du sud | |||
2009 | док. | Океани | Océans | ||
2011 | док. т/с | Жителі океанів | Le Peuple des océans | ||
2015 | док. | Сезони | Les saisons | ||
Визнання
Рік | Категорія | Фільм | Результат |
---|---|---|---|
Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
1900 | Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль | Пошуки та Напівлюдина | Нагорода |
Премія Оскар | |||
1970 | Найкращий фільм | Дзета | Номінація |
2003 | Найкращий документальний фільм | Птахи | Номінація |
Премія «Сезар» | |||
1997 | Найкращий продюсер | Мікрокосмос | Нагорода |
2002 | Найкращий дебютний фільм | Птахи | Номінація |
2011 | Найкращий документальний фільм | Океани | Нагорода |
Премія Європейської кіноакадемії | |||
2002 | Найкращий європейський документальний фільм | Птахи | Номінація |
2004 | Найкращий європейський фільм | Хористи | Номінація |
Премія «Гойя» | |||
2003 | Найкращий документальний фільм | Птахи | Номінація |
Премія BAFTA | |||
2005 | Найкращий фільм не англійською мовою | Хористи | Номінація |
Міжнародний кінофестиваль в Люшоні | |||
2011 | Найкращий актор | Людовик XI: Розбита влада | Нагорода |
Примітки
- Who's Who in France / Jacques Lafitte, Stephen Taylor. — 2003. — С. 1498.
- " Jacques Perrin, le cinéma est sa nature «, Télérama, 3 квітня 2011.
- » Hommage à Jacques Perrin " Архівовано 16 травня 2011 у Wayback Machine. на сайті cinematheque.fr.
- Нагороди та номінації Жака Перрена на сайті IMDb (англ.)