Жанна Балібар
Жа́нна Баліба́р (фр. Jeanne Balibar; нар. 13 квітня 1968, Париж, Франція) — французька театральна та акторка кіно, співачка. Чотириразова номінантка на здобуття французької національної кінопремії «Сезар» та лауреатка цієї нагороди 2018 року за роль у фільмі Матьє Амальріка «Барбара»[2] 
.
| Жанна Балібар | ||
|---|---|---|
| фр. Jeanne Balibar | ||
 На церемонії «Сезара», 2018 | ||
| Дата народження | 13 квітня 1968 (53 роки) | |
| Місце народження | Париж, Франція | |
| Національність | французи | |
| Громадянство |
 Франція | |
| Професія | акторка, співачка | |
| Alma mater | Вища нормальна школа, Університет Париж I Пантеон-Сорбонна, Вища національна консерваторія драматичного мистецтва і Курси Флоран[1] | |
| Роки активності | 1992 — наш час | |
| IMDb | ID 0050210 | |
| Нагороди та премії | ||
| ||
| Премія «Люм'єр» (2018), «Сезар» (2018) | ||
 Висловлювання у Вікіцитатах  Жанна Балібар у Вікісховищі | ||
Біографія
Народидася 13 квітня 1968 року в Парижі в сім'ї французького філософа Етьєна Балібара та фізика Франсуази Балібар.
Закінчила ліцей Генріха IV, в 1987-му поступила у Вищу нормальну школу (фр. École normale supérieure) в Парижі. З 1991 року Жанна навчалася на акторських курсах Флоран[3], а з наступного року — у Вищій національній консерваторії драматичного мистецтва. У 1993 році вона була прийнята до трупи Комеді Франсез.
У кінематографі дебютувала в 1992 році епізодичною роллю у фільмі Арно Деплешена «Вартовий». Відтоді акторка знялася у 50-ти кіно- та телефільмах. Чотири рази (у 1997-98, 2001 та 2010 роках) була номінована на здобуття французької національної кінопремії «Сезар».
З кінця 1990-х виступає також як співачка, зокрема у фільмах (Бал акторок та ін.). Випустила два альбоми — «Paramour» (2003) і «Slalom Dame» (2006), — спільно з французькими музикантами Фредом Пуле і Домініком А. Про її концертні виступи знято документальний фільм Педру Кошти Ne change rien.
У 2013 році дебютувала як режисер, поставивши за власним сценарієм стрічку «Наприклад, Електра».
була членом журу Венеційського (2001) та Каннського (2008) міжнародних кінофестивалів. У 2009 році вона була президентом 14-ї церемонії вручення французької кінопремії Премія «Люм'єр»[4].
У 2016 році нагороджена французьким орденом Мистецтв та літератури (офіцер)[5].
Особисте життя
Перебувала в шлюбі з Матьє Амальріком, якому народила двох синів[6], потім — з письменником П'єром Альфері та з музикантом Філіпом Катріном[7].
Фільмографія (вибіркова)
- Акторка
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1992 | с | Жулі Леско | Julie Lescaut | Маріка |
| 1994 | ф | Приємне божевілля | La folie douce | Мадлен |
| 1994 | ф | Воскресіння у Парижі | Un dimanche à Paris | Ніна |
| 1995 | тф | Злочин мосьє Стіла | Le crime de monsieur Stil | Шарлотта |
| 1996 | ф | Як я обговорював... (моє сексуальне життя) | Comment je me suis disputé... (ma vie sexuelle) | Валері |
| 1997 | ф | Мене лякає кохання | J'ai horreur de l'amour | Анні |
| 1997 | ф | На обід — суп | Mange ta soupe | донька |
| 1998 | ф | Тільки Бог мене бачить | Dieu seul me voit | Анна |
| 1998 | ф | Кінець серпня, початок вересня | Fin août, début septembre | Женні |
| 1999 | ф | Три мости на річці | Trois ponts sur la rivière | Клер |
| 2000 | ф | Сад | Sade | мадам Сантеро |
| 2000 | ф | Син двох матерів, або Комедія невинності | Comédie de l'innocence | Ізабелла |
| 2000 | ф | Ваш вибір, мадам | Ça ira mieux demain | Елізабет |
| 2001 | ф | Спробуй дізнайся | Va savoir | Камілла Б. |
| 2001 | ф | З усією любов'ю | Avec tout mon amour | Євгенія |
| 2001 | ф | Стадіон Вімблдон | Le stade de Wimbledon | молода жінка |
| 2002 | ф | Приватна справа | Une affaire privée | Сільві, колишня де Манері |
| 2002 | ф | Чоловіки Сесіль Кассар | 17 fois Cécile Cassard | Едіт |
| 2003 | ф | Салтімбанк | Saltimbank | Ванесса Бартоломю |
| 2003 | ф | Код 46 | Code 46 | Сільвія |
| 2003 | ф | Усі ці прекрасні обіцянки | Toutes ces belles promesses | Маріанна |
| 2004 | ф | Очищення | Clean | Ірен Паоліні |
| 2005 | с | Прокляті королі | Les rois maudits | Беатріс д'Гірсон |
| 2006 | кф | Фрекен Жулі | Mademoiselle Y | |
| 2006 | ф | Подзвоніть мені, Агостіно | Call Me Agostino | Маріанна Будесса |
| 2007 | ф | Не чіпай сокиру | Ne touchez pas la hache | Антуанетта де Лонже |
| 2007 | ф | Зачаровані танцем | J'aurais voulu être un danseur | Клаудія |
| 2008 | ф | Саган | Sagan | Пеггі Роше |
| 2008 | ф | Ідіот | L'idiot | Настасія Філіпповна |
| 2008 | ф | Дівчина з Монако | La fille de Monaco | Елен |
| 2008 | ф | Задоволення від співу | Le plaisir de chanter | Констанція |
| 2009 | ф | Бал акторок | Le bal des actrices | Жанна Балібар |
| 2009 | мф | Паніка в селі | Panique au village | мадам Лонгрі, озвучування |
| 2009 | ф | Жінка-невидимка | La femme invisible (d'après une histoire vraie) | Фантометта |
| 2009 | тф | Кохання до смерті | Mourir d'aimer | мати Лукаса |
| 2010 | ф | У віці Елен | Im Alter von Ellen | Еллен |
| 2012 | тф | Клара збирається померти | Clara s'en va mourir | Клара |
| 2013 | ф | Наприклад, Електра | Par exemple, Electre | Жанна |
| 2013 | с | Тунель | The Tunnel | Шарлотта Жубер |
| 2013 | ф | Насолода | Delight | Ехо |
| 2014 | ф | Принцеса Монако | Grace of Monaco | графиня Бачучі |
| 2014 | ф | Літні ночі | Les nuits d'été | Елен |
| 2014 | ф | Портрет художника | Le dos rouge | Селія Бі |
| 2016 | ф | Дедвейт | Deadweight | Франсуаза Кеттлер |
| 2016 | ф | Художник тіла | À jamais | Ізабель |
| 2017 | ф | Барбара | Barbara | Бріжит |
| 2017 | ф | Холодна війна | Zimna wojna | Джульєтта |
| 2019 | ф | Знедолені | Les Misérables | уповноважена |
| 2021 | ф | Пам'ятьMemoria |
- Режисер, сценарист
- 2013 : Наприклад, Електра / Par exemple, Electre
Театр
- 1991 : Гниючий чародій, Гійом Аполлінер
- 1992 : Шлюб мимоволі, Мольєр
- 1994 : Дон Жуан, Мольєр Дон Жуан, Авіньйонський фестиваль
- 1994 : Пан Бобль , Жорж Шеаде
- 1995 : Сквер, Маргеріт Дюрас
- 1995 : Служанки, Жан Жене
- 1996 : Клітандр, П'єр Корнель
- 1997 : Макбет, Вільям Шекспір
- 1998 : Пентесілея, Генріх фон Клейст
- 2003 : Дядя Ваня А. П. Чехов
- 2003 : Атласний черевичок, Поль Клодель, режиср Олів'є Пі
- 2003 : Живий труп, Л. Толстой
- 2005 : Соляріс, Станислав Лем, режисер Мартін Вуттке
- 2006 : Перікола, Жак Оффенбах
- 2008 : Хвора танцівниця, Борис Шармац; (за мотивами танцю буто)
- 2008 : Електра, Софокл, читка на Авіньйонському фестивалі
- 2009 : Атласний черевичок, Клодель, режисер Олів'є Пі
- 2010 : Вишневий сад, А. Чехов
- 2012 : Дама з камеліями, А. Дюма, режисер Франк Касторф
Визнання
| Нагороди та номінації Жанни Балібар[8] | |||
|---|---|---|---|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
| Премія «Сезар» | |||
| 1997 | Найперспективніша акторка | Як я обговорював... (моє сексуальне життя) | Номінація |
| 1998 | Мене лякає кохання | Номінація | |
| 2001 | Найкраща акторка другого плану | Ваш вибір, мадам | Номінація |
| 2010 | Саган | Номінація | |
| 2018 | Найкраща акторка | Барбара | Нагорода |
| Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні | |||
| 1998 | Срібна мушля найкращій акторці | Кінець серпня, початок вересня | Нагорода |
| Кінофестиваль в Салоніках | |||
| 1998 | Найкраща акторка | Тільки Бог мене бачить | Нагорода |
| Міжнародний кінофестиваль незалежного кіно в Буенос-Айресі | |||
| 2011 | Найкраща акторка | У віці Елен | Нагорода |
| Премія «Люм'єр» | |||
| 2018 | Найкраща акторка | Барбара | Нагорода |
Примітки
- http://www.coursflorent.fr/ecole/anciens/acteurs
- 43e cérémonie des César : Le triomphe de « 120 battements par minute ». Le Point.fr (фр.). 2.03.2018. Процитовано 3.03.2018.
- Thierry Klifa, Jeanne Balibar, un air de diva., in Studio magazine, 2000, rééd. in L'Express, Paris, 23 березня 2007.
- 14-та церемонія Премії «Люм'єр» на сайті AlloCiné(фр.)
- Nomination dans l'ordre des Arts et des Lettres janvier 2016.
- Jeanne Balibar, entêtante dans Libération du 6 janvier 2012.
- Philippe Katerine pose et fait le niais avec ses parents dans Le Monde du 24 septembre 2010.
- Нагороди та номінації Жанни Балібар на сайті IMDb (англ.)