Жанна Демессьє

Жанна Демессьє народилася в Монпельє в 1921 році. Вона рано почала вчитися музиці; першою її вчителькою фортеп'яно була старша сестра[4]. У семирічному віці вона стала ученицею консерваторії в Монпельє і виявила явні здібності до музики. Коли дівчинці виповнилося одинадцять, сім'я переїхала в Париж, щоб Жанна могла продовжити свою музичну освіту[5]. Вона поступила в Паризьку консерваторію, де навчалася гри на фортеп'яно у Сімона Ріра (фр. Simon Riera) і Магди Тальяферро, гармонії у Жана Галлона, контрапункту і фуги у Ноеля Галлона і композиції у Анрі Бюссе[4]. Протягом навчання вона неодноразово отримувала перші нагороди за гармонію, фортеп'яно, контрапункт і органну імпровізацію[5].

У 1933 році, у віці дванадцяти років, Жанна стала титулярною (головної) органісткою паризької церкви Сент-Еспрі і займала цю посаду аж до 1962 року. У 1936 році вона зустрілася з Марселем Дюпре, і її гра справила таке враження на п'ятдесятирічного композитора, що він прийняв рішення самостійно зайнятися її подальшою музичною освітою[5]. Дюпре високо цінував талант Жанни і вважав її своєю спадкоємицею аж до їх розбрату в 1945 році[6].

Дебют Жанни як концертуючої солістки відбувся в 1946 році з серією із дванадцяти концертів в паризькому залі Плеєль[4]. У наступні роки вона дала близько 700 концертів в Європі і Америці, завжди граючи виключно напам'ять. Про неї писали, що вона пам'ятає напам'ять близько 2500 творів Баха, Мендельсона, Ліста, Франка і Дюпре[4].

З 1952 року Жанна Демессьє викладала в Льєзькій консерваторії[4]; вона також була викладачем консерваторій в Нансі і в Гарлемі. У 1962 році Демессьє змінила Едуара Міньяна на посаді титулярного органіста церкви Мадлен і займала цю посаду аж до своєї смерті[4].

Жанна Демессьє померла від раку 11 листопада 1968 року у віці сорока семи років. В останні роки вона працювала над записом повного зібрання творів Мессіана, але цей проєкт залишився незавершеним[4].

Спадщина Демессьє як композиторки складає близько 30 творів. Цікаво, що лише вісім з них написані для органу[4]. Органні твори Демессьє написані для виконання і припускають виключно високий рівень віртуозності виконавця, в тому числі у використанні педалей (Мессіан з цього приводу зауважив, що Демессьє вимагає від ніг того ж, що Шопен вимагає від рук)[7]. Серед інших творів Жанни Демессьє — пісні, фортеп'янні та оркестрові п'єси, а також ораторія[4].

• Christopher S. Anderson. Twentieth-Century Organ Music. — Routledge, 2013. — P. 144.
• Karin Pendle. Jeanne Demessieux // Women & Music: A History. — Indiana University Press, 2001. — С. 262.
• Graham Steed. The Organ Works of Marcel Dupré. — Pendragon Press, 1999. — 271 p.

• Jeanne Demessieux. Musimem.com (фр.).
• Marc Rochester. Jeanne Demessieux Biography. BBC (англ.).