Жан-Клод Юнкер

Юнкер народився у місті Реданж. Його батько, який воював у Другій світовій війни після того, як був насильно завербований до Вермахту, був сталеваром і членом Конфедерації християнських профспілок. Юнкер навчався у Бельгії, перш ніж повернутися в Люксембург. Приблизно в той же час, у 1974, він вступив у Християнсько-соціальну народну партію. Юнкер продовжував вивчати право у Страсбурзькому університеті, де він отримав ступінь магістра права у 1979. Хоча він був приведений до присяги у палаті люксембурзької адвокатської ради у 1980, він ніколи не практикував як юрист.

У 1984 його вперше було обрано до Палати депутатів Люксембургу і відразу ж був призначений на посаду міністра праці в уряді Жака Сантера.

Незадовго до виборів 1989, Юнкер був серйозно травмований у ДТП і провів два тижні в комі. Тим не менше його знову було обрано до Палати депутатів і він отримав посаду міністра фінансів. В цей час Юнкер отримує посаду керуючого Світового банку від Люксембургу.

Після того, як Жак Сантер був призначений головою Європейської комісії, 20 січня 1995 Юнкер був затверджений прем'єр-міністром, в рамках коаліції з Люксембурзькою соціалістичною робітничою партією. Юнкер залишив свою посаду у Всесвітньому банку.

Жан-Клод Юнкер вважається одним із архітекторів Маастрихтського договору. У 2004 розглядався як імовірний кандидат на посаду голови Європейської комісії.

19 листопада 2014 року у Європейському парламенті було ініційовано розгляд питання про недовіру Юнкеру 76 депутатами через звинувачення у його причетності до фінансових махінацій, коли він обіймав посади прем'єр-міністра та міністра фінансів Люксембургу.[3]

Саме Юнкер ініціював перший саміт Україна — ЄС 5 вересня 1997. Він називав тоді себе головним лобістом України в ЄС.[4] Підтримує європейську інтеграцію України.[5]

29 серпня 2017 року, будучи головою Європейської комісії заявив, що Україна не є європейською країною в сенсі її членства в Європейському союзі та закликав подумати про покращення відносин з Росією, зазначивши, що це залежить від обох сторін і від цього залежить безпечне майбутнє ЄС. «Наразі у світі тривають 60 воєн, жодної з них в Європі. Окрім України, яка не є європейською країною в сенсі її членства в Європейському Союзі. Я знаю, що мій друг Порошенко кілька днів тому сказав, що Україна — це Європейський союз, але насправді, на цей момент це не так» — йшлося в заяві Юнкера в Брюсселі[6].

• Великий хрест ордена Заслуг (Норвегія, 1996)
• Премія «Бачення Європи» фонду Едмонд (Ізраїль, 1998)
• Почесний доктор Вестфальського університету (2001)
• Премія CICERO за ораторське мистецтво (2002)
• Великий хрест ордена Зірки Румунії (2003)
• Почесний громадянин Тріру (2003)
• Великий хрест ордену «За заслуги перед Італійською Республікою» (2007)
• орден Достик 1-го ступеня (Казахстан, 2008)
• Медаль Amilcar Cabral першого класу республіки Кабо Верде (2008)
• Медаль ЄС в золоті із зіркою (2009)
• Премія «соціальна ринкова економіка» (Дуйсбург, 2009)
• Гранд-офіцер ордену Почесного легіону (Франція)
• Велика золота зірка на стрічці — Почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою» (2010)
• Орден «За заслуги» (Саар, 2010)
• Орден «За заслуги» (Баден-Вюртемберг, 2011)
• Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (Україна, 11 травня 2019) — за визначний особистий внесок у поглиблення відносин між Європейським Союзом та Україною, підтримку незалежності та територіальної цілісності України, сприяння суспільно-політичним та соціально-економічним реформам в Україні[7]

• Офіційна біографія на сайті уряду Люксембургу (англ.)
• Президент Єврогрупи Жан-Клод Юнкер: Навіть під час Кучми було простіше, ніж зараз
• Робочий візит Арсенія Яценюка до Брюсселя