Жан-Мартен Шарко

Шарко демонструє студентам жінку в істеричному припадку

Погляди Шарко на істерію суттєво відрізнялись від традиційних поглядів, які трактували її як:

• збудження жіночих статевих органів, для лікування якого застосовувалося натиснення на яєчники, накладання на них льоду і хірургічні операції на кліторі;
• притворство, тобто симуляція.

Натомість Шарко стверджував, що істерія — це невроз і є порушенням функцій головного мозку, а не структури тіла[7]. Учений довів, що істерія не є хворобою, пов'язаною винятково з порушеннями жіночої фізіології, а також встановив зв'язок між психологією та фізіологією[4].

Працюючи із хворими на істерію пацієнтками, Шарко помітив, що вони легко впадають у транс при дії раптових, сильних подразників — різкого удару гонга, пронизливого звуку камертона, раптового спалаху світла тощо і раптово замирають мов кам'яна статуя. Стверджував, що підвищена сугестивність становить головну рису хворих істерією[8]. Хворі дозволяють себе загіпнотизувати[9].

Шарко був прибічником соматичної теорії гіпнозу і вірив у гіпногенний вплив на нервову систему людини металів і магнітів, в трансферт (перехід паралічу, каталепсії, геміанестезії під впливом магніту з одного боку тіла на інший), в безпосереднє подразнення локалізованих рухових центрів мозкової кори погладжуванням по голові і так далі. Ця ж школа вивчала можливості різних периферичних подразнень механічного характеру (фіксація погляду, піднімання повік, погладжування чола) викликати різні стадії гіпнозу зі специфічними, своєрідними реакціями м'язів і чутливості[10].

За вченням школи Шарко, у стані так званої летаргії загіпнотизовані нібито зовсім втрачають свідомість і не піддаються навіюванням, що викликається у них уявленнями через посередництво органів відчуттів. Ця школа вчила далі, що гіпнозу піддаються майже тільки самі істерики, й зараховувала гіпноз до неврозів.

Ним зроблена спроба систематизації даних про гіпноз на основі порівнянь гіпнотичних феноменів та істеричних проявів та розглядав його як патологічний стан[11]. На основі цього розробив теорію трьох стадій гіпнозу:

• летаргічну
• каталітичну
• сомнамбулічну[11]. У глибокій (сомнамбулічній) стадії хвору можна змусити уявити самим лише навіюванням, що вона перебуває, наприклад, в зоопарку, й змусити пережити повну гаму вражень від такої прогулянки.

Цій теорії суперечили представники школи гіпнозу в Нансі під керівництвом Іпполіта Бернхейма.

Після смерті Шарко гіпноз як наука став поступово зникати. Лише П'єр Жане, один з родоначальників французької дослідної психології, продовжував над цим працювати.

Шарко зробив багато відкриттів у медицині та психіатрії. Його ім'я асоціюється із багатьма науковими термінами, зокрема:

• Душ Шарко — процедура, яка полягає в тому, що тіло масажують струменями води різної потужності. Початковою метою була боротьба зі стресом і зміцнення нервової системи, але також сприяє поліпшення крово- і лімфокровообігу, підвищенню тонусу шкіри і м'язів, оздоровлення імунної системи, нормалізації ваги, завдяки чому широко використовується в медицині та косметології[12].
• Хвороба Шарко або бічний аміотрофічний склероз (БАС) — рідкісне захворювання нервової системи, пов'язане із ураження центральних і периферичних мотонейронів[13].
• Синдром Шарко або переміжна кульгавість — поява чи посилення болю в ногах (найчастіше в гомілках) при ходьбі, що змушує зупинятись. Біль може локалізуватися в сідничних м'язах, м'язах стегна або навіть попереку. Слабшає і затихає після короткого відпочинку. Може бути проявом звуження просвіту артерій нижніх кінцівок[14].
• Тріада Шарко I — поєднання ністагму, динамічного тремору, а також скандованим або уривчастим мовленням. Ця тріада іноді асоціюється з розсіяним склерозом, але це не так[15].
• Тріада Шарко II — комплекс симптомів, що вказують на гострий холангіт (запалення жовчного протока): лихоманка, жовтуха, печінкова коліка. Причиною є бактерії, які інфікують жовчної протоки та сприяють розвитку запальних процесів, що проявляється у болях і симптомах тріади Шарко[16].
• Зони Шарко або істерогенні зони — точки на тілі людини (на потилиці, руках, під ключицею, під молочними залозами, на нижній частині живота й ін.), натискання на які може викликати істеричний припадок у хворих істерією[17].
• Мікроаневрізми Шарко-Бушара — ураження дрібних судин головного мозку, причиною яких є артеріальна гіпертензія[18].
• Кристали Шарко-Лейдена — кристалізовані ферменти еозинофілів, що мають форму довгастих пірамід. Зустрічаються в мокроті при бронхіальній астмі, будь-яких рідинах, що містять еозинофіли[19].
• Перонеальна аміотрофія Шарко-Марі — спадкове захворювання, що проявляється повільно прогресуючою атрофією і слабістю дистальних відділів ніг[20].
• Синдром Шарко-Вейс-Бекера — комплекс симптомів, що виникають при натисканні на шию в області каротидних синусів: зниження частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, запаморочення, непритомність. Спостерігається частіше у чоловіків похилого віку, які страждають на атеросклероз та артеріальну гіпертензію. Непритомність може провокувати тугий комірець чи краватка, різкий нахил або поворот голови, гоління, лікарські втручання тощо[21].
• Синдром Шарко-Вілбранда пов'язаний із глибокими пошкодженнями потиличної частки мозку, як правило, через інсульт. Проявляється у втраті зору (більшою або меншою мірою) та втратою здатності бачити сни[22].
• Синдром Ерба-Шарко — спинальний параліч. Починається в дитячому або юнацькому віці, частіше хворіють хлопчики. Характеризується прогресуючою м'язовою слабкістю, поступовим розвитком спастичних розладів, утрудненням ходи, ходою навшпиньках. Атрофія м'язів відсутня, чутливість збережена або ушкоджується незначно[23].