Жан-Марі Остерт
Жан-Марі Остерт (люксемб. Jean-Marie Hostert) — люксембурзький дипломат. Надзвичайний і Повноважний посол Люксембургу в Україні за сумісництвом (1992-1996).
Жан-Марі Остерт | |
---|---|
люксемб. Jean-Marie Hostert | |
Громадянство | Люксембург |
Діяльність | Дипломат |
Відомий завдяки | Надзвичайний і Повноважний посол Люксембургу в Україні |
Життєпис
З 13 листопада 1979 р. — Постійний представник Люксембургу при Раді Європи[1].
У 1991—1996 рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол Люксембургу в Росії та за сумісництвом в країнах СНД, Україні, Фінляндії[2].
У 1992—1996 рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол Люксембургу в Україні за сумісництвом[3]. У 1992 році вручив вірчі грамоти Президенту України Леоніду Кравчуку[4]
У 1996—1998 рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол Люксембургу в Італії[5]. 18 квітня 1996 року вручив вірчі грамоти Президенту Італії Оскару Скальфаро[6] Постійний представник Люксембургу при Продовольчій та сільськогосподарській організації ООН (FAO) в Римі[7].
Автор праць
- Жан Остерт, «Міжнародне та внутрішнє законодавство у Віденській конвенції про право договорів від 23 травня 1969 року», Французький щорічник міжнародного права 15(1) (1969), 104—105 стор.[8]
Примітки
- Missions diplomatiques luxembourgeoises à l'étranger
- La visite d'Etat de Leurs Altesses Royales le Grand-Duc et la Grande-Duchesse en Finlande
- СЕГОДНЯ ВО ЛЬВОВЕ ВПЕРВЫЕ ПОБЫВАЛ ЧРЕЗВЫЧАЙНЫЙ И ПОЛНОМОЧНЫЙ ПОСОЛ ЛЮКСЕМБУРГА В УКРАИНЕ ГОСПОДИН ЖАН ОСТЕРТ.
- Надзвичайний і Повноважний Посол Великого Герцогства Люксембург в Україні Жан-Марі Остерт вручив вірчі грамоти президенту України Леоніду Кравчуку. Київ. 1992 рік. Фото Володимира Фаліна. Із фондів Укрінформу.
- EUROPEAN UNIVERSITY INSTITUTE
- Presidenza Oscar Luigi Scalfaro Jean Hostert, nuovo ambasciatore del Granducato del Lussemburgo: presentazione lettere credenziali
- List of delegates and observers (continued)
- Jean Hostert, ‘Droit international et droit interne dans la Convention de Vienne sur le droit des traités du 23 mai 1969’, Annuaire français de droit international 15(1) (1969), 104—105