Жан Муне-Сюллі
Жан Муне́-Сюллі́ (фр. Jean Mounet-Sully; 27 лютого 1841 — 1 березня 1916) — видатний французький актор театру і німого кіно.
Жан Муне-Сюллі | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Mounet-Sully | ||||
| ||||
Ім'я при народженні | фр. Jean-Sully Mounet | |||
Народився |
27 лютого 1841[1] Бержерак | |||
Помер |
1 березня 1916[1][2][…] (75 років) V округ Парижа, Париж, Франція[3] | |||
Поховання | цвинтар Монпарнас | |||
Громадянство | Франція | |||
Діяльність | актор театру і кіно | |||
Alma mater | Вища національна консерваторія драматичного мистецтва і Паризька вища національна консерваторія музики й танцю | |||
Заклад | Комеді Франсез | |||
Роки діяльності | з з 1868 | |||
У шлюбі з | Jeanne Rémyd | |||
Діти | Jeanne Sullyd | |||
IMDb | nm0609814 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Жан Муне-Сюллі у Вікісховищі |
Біографія
Народився 27 лютого 1841 року у місті Бержерак однойменного департаменту регіону Аквітанія в сім'ї забезпеченого адвоката.
У 1868 році закінчив драматичний клас Паризької консерваторії. Того ж року вперше дебютував на сцені у паризькому театрі «Одеон». З початком франко-пруської війни у 1870 році призваний до війська, службу проходив у званні лейтенанта у Дордоні.
У 1872 році дебютував у Комеді Франсез у ролі Ореста в «Андромасі» Ж. Расіна. Іншими знаковими у становленні Муне-Сюллі, як видатного актора, стали ролі благородного розбійника Ернані й слуги Рюї Блаза у драмі Віктора Гюго «Ернані». Основою для репертуару цього актора були твори Вільяма Шекспіра, Софокла і Віктора Гюго. Серед найкращих створінь Муне-Сюллі варто відзначити його втілення шекспірівських Гамлета і Отелло.
У 1889 році актор був удостоєний звання кавалера ордена Почесного легіону.
Протягом 1908—1913 років також знявся у чотирьох фільмах німого кіно.
Фільмографія
Твори
- Jean Mounet-Sully «Souvenirs d'un tragédien» — Paris, 1917.
Література
- «История западноевропейского театра», т.5 — М., 1970.
- «История зарубежного театра», ч.2 — Москва, 1984.
Примітки
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- SNAC — 2010.
- Archivio Storico Ricordi — 1808.