Жванія Давид Важаєвич

Народився 20 липня 1967 у Тбілісі. Його родина була однією з найзнаніших у країні. Батько Давида Жванії — Важа Жванія за освітою фізик-філософ — викладав в університеті. Після захисту дисертації з теорії абсолютного та відносного, його запросили до ЦК на посаду заввідділу агітації та пропаганди для підготовки текстів виступів для партійного керівництва. Згодом батько працював ректором інституту підвищення кваліфікації вчителів. Мати — Луїза Жванія — лікар-гематолог — все життя пропрацювала у залізничній лікарні Тбілісі.

З 1973 навчався в середній школі № 61 у Тбілісі, яку закінчив у 1984 з відзнакою, після чого вступив до Тбіліського державного університету. Цей навчальний заклад він закінчив 1991, здобувши кваліфікацію економіста за спеціальністю планування народного господарства.

У 1986–1988 проходив військову службу в Радянській армії у Тбілісі.

У 1991 переїхав до України, громадянином якої став у 1999. Тоді ж розпочав трудову діяльність у ЗАТ «Фірма „Торговий Дім“» на посаді менеджера агентського департаменту, а в 1995 переведений на посаду директора економіки та фінансів у ЗАТ «Фірма „Торговий Дім“». 1998 — призначений на посаду президента підприємства «Брінкфорд Конс. (Україна) Лімітед», після чого у 2001 обійняв посаду голови правління ЗАТ «Брінкфорд».

У 1995 батьки Жванії переїхали до України і відтоді мешкали у Києві. Вони рано пішли з життя й поховані на Байковому кладовищі.

З 2002 розпочав політичну кар'єру. Тоді його обрали до Верховної Ради України 4-го скликання від Блоку «Наша Україна», де працював у Комітеті з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, очолював підкомітет з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією в правоохоронних та судових органах. У 2005 році — призначений на посаду Міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в уряді Юлії Тимошенко[5].

У 2004 — заступник керівника штабу Блоку «Наша Україна», брав активну участь у подіях «Помаранчевої революції», член Комітету національного порятунку (листопад 2004 — січень 2005).

У 2006 обраний народним депутатом України до парламенту 5-го скликання від Блоку «Наша Україна», а після дострокового припинення повноважень ВР 5-го скликання, у 2007 році був обраний народним депутатом 6-го скликання від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона». Протягом ВР 5-го та 6-го скликань Давид Жванія працював у Комітеті з питань науки і освіти. Він очолював підкомітет з питань інтелектуальної власності та інноваційної діяльності.

У 2005 був одним із засновників політичної партії «Наша Україна», але у грудні 2006 залишив її з політичних мотивів. На початку 2007 увійшов до новоствореної громадської організації «Народна самооборона».

У червні 2010 створив та очолив у Верховній Раді депутатську групу «Право вибору». У грудні 2010 увійшов до складу Комітету з економічних реформ при Президентові України.

У 2010–2012 — член Колегії партії Християнсько-демократичний союз.

На парламентських виборах 2012 Давид Жванія був обраний народним депутатом від 140-го одномандатного виборчого округу. Балотувався як самовисуванець та безпартійний.

У Верховній Раді 7-го скликання він очолив Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

Позафракційний з 12 грудня 2012 по 30 листопада 2013[4] був членом фракції Партії регіонів.

27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію угоди Януковича — Медведєва, тобто за продовження перебування Чорноморського Флоту Росії на території України до 2042 р[6].

Одружений, має 4 дітей. Дружина — Оксана. У шлюбі вони виховують трьох доньок — Анну, Діану, Софію та сина Давида.

• Орден «За заслуги» III ступеня (24 серпня 2013) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[7].

• довідник «Політична Україна сьогодні»
• Персональний сайт Давида Жванії
• Сторінка на офіційному сайті Верховної Ради України
• Офіційний сайт ХК «Беркут»