Парламентські вибори в Україні 2012

З часу від виборів до Верховної Ради (ВР) 2007 року, в Україні відбулася низка змін, зокрема у 2010 році було обрано нового президента Віктора Федоровича Януковича.

Після чого, рішенням Конституційного Суду про скасування поправок до Конституції від 8 грудня 2004 року, відомих як «політреформа» Україна знову була перетворена на президентсько-парламентську республіку,[2][3] через що Верховна Рада втратила велику частку повноважень. На думку експертів, президент отримав майже необмежену владу.[4][5][6]

Після чого Печерським районним судом м. Києва була засуджена за підписання газових контрактів, а потім і ув'язнена лідерка опозиції, найпопулярніший, згідно з соціологічними опитуваннями на грудень 2011, політик України.[7]

За час від останніх виборів до ВР Україна за рейтингом демократії, який щорічно оприлюднює «Економіст», впала з 53 місця («неповна демократія»)[8] до 79 («гібридний режим») (див. Індекс демократії), а в рейтингу «Індекс свободи слова», який оприлюднює міжнародна організація «Репортери без кордонів», Україна тільки за 2010 рік опустилась на 42 позиції й посіла 131 місце між Іраком (130) та Ізраїльськими територіями (132),[9] чимало світових лідерів висловили занепокоєння поновленням авторитаризму в Україні,[10][11][12] зокрема в тому що необмежена влада Президента може вплинути на демократичність виборів до ВР 2012 року.[13]

22 січня 2012 року, в день Соборності опозиційні лідери підписали угоду про спільні дії. Документ було підписано на Софійській площі в Києві. Угоду підписали усі члени Комітету опору диктатурі, а також лідер партії «УДАР» Віталій Кличко із застереженням.[14]

В лютому, в Україні розігрався гучний скандал. В середу 8 лютого 2012 Депутат фракції «БЮТ-Батьківщина» Роман Забзалюк оприлюднив аудіозаписи з уривками своєї розмови з лідером депутатської групи «Реформи заради майбутнього» Ігорем Рибаковим. На них останній пропонує БЮТівцю гроші за вихід з опозиції.[15] Інтернет ресурс «Українська правда» оприлюднив деякі аудіо-файли. Зокрема ті, де голос схожий на голос Рибакова розповідає, як влада планує використовувати адмінресурс.

27 лютого 2012 року, після тривалого перебування у СІЗО засуджений лідер опозиційної партії «Народна Самооборона», колишній Міністр внутрішніх справ Луценко Юрій Віталійович. Термін покарання — чотири роки позбавлення волі з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати посади, які пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків на строк до трьох років; крім того, Юрія Луценка позбавлено 1 рангу державного службовця.[16][17]

4 березня 2012 — у газеті The New York Times міністри закордонних справ Чехії, Польщі, Німеччини, Швеції, Великої Британії у статті «Сповзання України» висловили «занепокоєння з приводу стану демократії в Україні» та щодо питання парламентських виборів в Україні.[18]

13 березня 2012 року, всі 24 члени Вченої ради Інституту соціології НАН України були викликані на допит до Служби безпеки України.

Офіційна причина визову на допит, як повідомили в СБУ, керівні вчені інституту як свідки у справі розтрати 920 тисяч гривень Центром адаптації державної служби та дочірнім підприємством Інституту соціології — «Центром соціальних експертиз»[19][20].

Завідувач відділу теорії та методології Інституту економіки НАН України, головний науковий співробітник Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України Володимир Черняк так прокоментував цю подію:

Очевидно, що виклик провідних соціологів до СБУ був актом залякування. Напередодні виборів об'єктивна і не об'єктивна соціологія стає політичною зброєю. Партія регіонів має низький рейтинг і соціологи подають правдиву інформацію. Безперечно, їх хотіли залякати, щоб вони цього не робили…

Наступного дня інша соціологічна організація України Київський міжнародний інститут соціології КМІС — оприлюднив чергове своє опитування, яке відрізнялось від попереднього проведеного в цей же самий час.

17 березня 2012 з'їзд партії «Сильна Україна» прийняв рішення про ліквідацію партії. Делегати з'їзду підтримали пропозиції лідера партії Сергія Тігіпка об'єднати реформаторські зусилля з Партією регіонів.[21]

Підписання угоди про коаліцію опозиційних партій напередодні виборів

11 квітня 2012 року фонд «Демократичні ініціативи» оприлюднив прес-реліз з даними про стан громадської думки населення України напередодні виборів:[22]

• У суспільстві ще до початку виборчої кампанії панує надзвичайно високий рівень недовіри до чесності прийдешніх виборів: 37% населення припускає, що результати можуть бути перекручені і ще 24% впевнені, що результати будуть перекручені.
• Серед виборців немає спільної думки щодо найкращого варіанту об'єднання опозиції: 45% опитаних це байдуже, 22% вважають, щоб усі опозиційні сили йшли разом — («Батьківщина», «Фронт змін», «УДАР», «Свобода» та інші), 8% підтримують варіант об'єднання лише «Батьківщини» і «Свободи», а на думку 11% , краще усім опозиційним силам, здатним здолати 5%-й бар'єр, іти окремо і вже потім об'єднатися.
• Однозначно засуджують голосування за гроші 56% громадян, ще 27% ставляться до цього негативно, але «з розумінням», а 11% ставляться до продажу свого голосу цілком позитивно. Проте 73% не продаватимуть свій голос в принципі, ні за яку ціну, 2%, навпаки — готові продати за будь-яку ціну.
• Найкориснішою на наступних парламентських виборах громадяни вважають діяльність західних спостерігачів (40%), за оцінкою ефективності йдуть українські спостерігачі від громадських організацій (35%), українські спостерігачі від партій та кандидатів (34%), міжнародні спостерігачі від країн СНД (20%).

23 квітня 2012 року лідери «Батьківщини» Юлія Тимошенко і «Фронту змін» Арсеній Яценюк заявили про формування спільного списку на парламентських виборах.[23]

З ініціативи провладної фракції Партії Регіонів було змінено виборче законодавство за рік до виборів. Зокрема в новому законі заборонено брати участь у виборах політичним блокам, що на думку експертів, зроблено для того, щоб не дати об'єднатися розрізненій опозиції («Батьківщина», «Фронт Змін», «НУНС», ВО «Свобода», «Громадська Позиція», «УДАР»).[24][25][26][27]

Було підвищено прохідний бар'єр з 3% до 5%, що на думку експертів зроблено для недопущення в Парламент багатьох розрізнених опозиційних партій.[28]

Закон проголосований також частиною опозиції, що викликало черговий конфлікт у її рядах. Зокрема лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок заявив, що в знак протесту його партія залишить «Комітет опору диктатурі»,[29] також із незгодою його прийняття виступили Анатолій Гриценко, «Наша Україна»[30], «УДАР» Віталія Кличка[31].

Проти даного закону виступила лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко.[32] Натомість Президент України, який підписав даний закон, запевнив, що вибори будуть чесними і демократичними.[33]

Новий закон майже подібний до закону, за яким проводились вибори до ВР у 2002, який, на думку політологів та експертів[34][35][36][37][38], дасть змогу Партії Регіонів повторити результат колись провладного блоку «ЗАєдУ» («За єдину Україну») на парламентських виборах 2002, який, маючи до виборів рейтинг 6%[39], отримавши на виборах 11%[40], зумів сформувати більшість у Верховній Раді 2002 року.[41]

Ці зміни в законодавстві були викликані швидко падаючою популярністю Партії Регіонів, яка з 2007 до 2011 втратила більше двох третин своїх прихильників[42], що за проведення виборів за минулим законом означало б втрату контролю над ВР з боку пропрезидентської Партії Регіонів.[38]

Падіння рівня підтримки провладної Партії Регіонів пояснюється непопулярними рішеннями, які були неоднозначно сприйняті тією чи іншою частиною українського суспільства, прийняттям пенсійної та податкової реформ, можливим прийняттям так званої «Земельної реформи» яка має перетворити українську землю на товар, скасуванням пільг «чорнобильцям» та «афганцям», співпраця Президента тільки з однією релігійною конфесією — з однієї сторони, відмовою від вступу в Митний союз Білорусі, Казахстану і Росії, що було сприйнято як зрада зі сторони виборців росіян, які населяють частину Півдня і Сходу України — з іншої сторони.

Після ухвалення нового Закону «Про вибори народних депутатів» Центральна виборча комісія України 22 вересня 2012 року ухвалила рішення про можливість зміни місця голосування лише в межах виборчого округу[43].

Одномандатні округи за областями та зміни у порівнянні з 2002 роком.

Деталізована карта меж одномандатних виборчих округів 2012 р.

Центральна виборча комісія України постановою № 82 «Про утворення одномандатних виборчих округів на постійній основі у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя» від 28 квітня 2012 утворила 225 виборчих округів, середня кількість виборців в одному окрузі, виходячи з даних державного реєстру, становить 161 140 осіб, допустиме відхилення від цієї чисельності — 12%. В Південно-Східних областях є 106 мандатів, а в Центрально-Західних областях 119 мандатів.[44][45].

За вимогами українського законодавства від четверга 18 жовтня заборонялося публікування передвиборних соціологічних опитувань.[46]

Список останніх опитувань громадської думки

Опитування	Дата	Партія Регіонів	Батьківщина	УДАР	КПУ	Свобода	Україна — Вперед!	Народна партія	Наша Україна	Фронт Змін	Громадянська позиція	Сильна Україна	Не визначились
Социс	09.10-15.10	31,8	22,1	19,5	12,9	6,5	2,9	N\A	1,5	N\A	N\A	N\A	N\A
Research & Branding Group	27.09-09.10	27,8	19,4	16,6	11,2	4,7	2,8	N\A	1,7	N\A	N\A	N\A	12,0
Всеукраїнська соціологічна служба [неавторитетне джерело]	05.10-07.10	20,7	16,9	14,4	10,1	5,3	5,1	N\A	4,7	N\A	N\A	N\A	5,8
Право народа [неавторитетне джерело]	27.09-07.10	23,4	14,8	15,2	12,1	5,0	6,3	N\A	1,7	N\A	N\A	N\A	14,6
«ФОМ-Украина»	26.09-06.10	19,7	11,1	16,1	7,9	3,2	3,1	N\A	N\A	N\A	N\A	N\A	N\A
АПК «Перспектива» [неавторитетне джерело]	27.09-05.10	27,2	22,3	16,4	7,7	5,3	N\A	N\A	5,2	N\A	N\A	N\A	N\A
Рейтинг	25.09-05.10	23,0	16,5	17,9	12,8	6,0	3,1	N\A	1,0	N\A	N\A	N\A	17,2
КМІС	18.09-04.10	30,7	19,8	21,5	13,3	6,7	2,6	N\A	1,3	N\A	N\A	N\A	N\A
КМІС	21.09-03.10	33,3	20,5	19,1	12,9	7,8	2,3	N\A	1,5	N\A	N\A	N\A	N\A
Дем. ініціативи	18.09-04.10	23,3	15,1	16,0	10,1	5,1	2,1	N\A	1,3	N\A	N\A	N\A	24,0
ЦСД Софія	23.09-01.10	29,5	17,2	18,0	9,0	5,9	4,6	N\A	N\A	N\A	N\A	N\A	11,6
Всеукраїнська соціологічна служба [неавторитетне джерело]	28.09-30.09	20,3	16,6	14,2	10,0	4,7	5,1	N\A	3,8	N\A	N\A	N\A	N\A
GfK NOP Ltd	12.09-27.09	25	15	17	9	3	3	N\A	N\A	N\A	N\A	N\A	13
«Перспектива» [неавторитетне джерело]	06.09-26.09	26,4	21,6	15,9	8,5	5,4	3,2	N\A	4,1	N\A	N\A	N\A	N\A
Інститут соціологічних та маркетингових досліджень [неавторитетне джерело]	06.09-26.09	23,8	16,2	15,0	11,1	4,7	5,8	N\A	4,5	N\A	N\A	N\A	18,9
КМІС (на замовлення AlphaVu)	01.09-18.09	22	13	14	9	4	3	N\A	N\A	N\A	N\A	N\A	N\A
Социс	07.09-17.09	21,2	17,2	12,7	9,4	3,4	3,2	N\A	N\A	N\A	N\A	N\A	15,0
DEFgroup [неавторитетне джерело]	05.09-15.09	27,5	21,5	12,0	10,2	5,1	4,3	N\A	3,6	N\A	N\A	N\A	15,0
PolitLab [неавторитетне джерело]	06.09-13.09	26,7	15,0	11,1	11,4	3,2	6,9	0,9	1,3	N\A	N\A	N\A	16,4
Інститут досліджень регіонального розвитку України [47] [неавторитетне джерело]	01.09-10.09	23,8	14,6	15,7	9,5	4,3	6,5	0,9	1,3	N\A	N\A	N\A	18,7
Рейтинг[48][49][49][49]	11.09.2012	26,3	22,6	12,0	10,8	4,1	3,7	N\A	1,1	N\A	N\A	N\A	16,6
Research & Branding Group	23.08-05.09	27,0	20,4	13,4	10,9	4,5	3,7	N\A	N\A	N\A	N\A	N\A	N\A
GFK[49]	20.08-01.09	24,0	17,0	12,0	8,0	3,0	N\A	N\A	N\A	N\A	N\A	N\A	24
Рейтинг, Центр Разумкова, Социс, GFK Ukraine	17 серпня 2012	24,6	26,2	11,8	9,4	4,2	4,3	1,3	0,8	N\A	N\A	N\A	15,4
Центр Разумкова[48][49][49][49]	15 серпня 2012	25,9	23,2	11,1	7,6	3,6	3,9	N\A	0,7	N\A	N\A	N\A	19,9
Рейтинг	Липень 2012	20,3	25,5	10,6	9,8	4,4	4,4	1,2	1,0	N\A	N\A	N\A	18,5
GFK Ukraine	2 — 20 червня 2012	19,4	19,3	12,4	4,7	N\A[50]	N\A[50]	N\A[50]	N\A[50]	N\A	N\A[50]	N\A	35
КМІС[недоступне посилання з липня 2019][48]	8 — 17 червня 2012	29,1	26,2	14,5	10,6	5,6	5,9	1,9	1,3	N\A	2,4	N\A	N\A
КМІС[недоступне посилання з червня 2019][48]	23 травня — 1 червня 2012	27,7	26,3	15,5	5,4	5,1	4,8	2,3	0,7	N\A	1,9	N\A	N\A
КМІС[недоступне посилання з липня 2019][48]	14 — 26 квітня, 2012	28,2	28,6	10,6	8,5	5,1	4,1	2,2	1,6	N\A	3,1	N\A	N\A
КМІС[недоступне посилання з червня 2019][48]	12 — 24 квітня, 2012	31,3	17,7	11,0	9,4	5,0	4,6	2,0	1,1	11,9	1,9	N\A	N\A
Центр Разумкова[48]	14 — 19 квітня, 2012	23,3	26,8[51]	10,1	7,3	5,7	5,4	1,6	0,6	N\A	2,9	N\A	N\A[52]
Рейтинг[48]	15 — 26 березня, 2012	21,3	20,9	7,2	7,4	4,3	0,9	1,5	0,9	9,9	2,7	N\A	17,7
Рейтинг[48]	10 — 24 лютого, 2012	18,2	19,6	6,5	7,0	4,3	0,6	1,6	0,7	2,9	2,1	11,2	13,9
КМІС[недоступне посилання з червня 2019][48]	10 — 19 лютого, 2012	19,7	15,0	6,1	6,2	3,8	0,7	0,5	1,3	9,3	2,3	3,4	26,7
КМІС[недоступне посилання з червня 2019][48]	10 — 19 лютого, 2012	26,3	22,3	7,3	9,0	5,5	N\A	N\A	N\A	12,6	3,0	5,8	N\A
Рейтинг[48]	Грудень, 2011	19,4	20,3	5,0	8,1	4,4	N\A	1,2	1,0	11,3	2,3	N\A	14,0
Центр Разумкова[53]	Грудень, 2011	13,9	15,8	5,1	5,3	3,6	N\A	N\A	N\A	9,6	N\A	N\A	13,1
КМІС[48]	4 — 15 листопада, 2011	23,8	19,3	8,4	9,6	4,4	N\A	N\A	N\A	13,4	2,1	6,1	N\A
Парламентські вибори, 2007	30 вересня, 2007	34,37	30,71[54]	N\A	5,39	0,76	N\A	3,96[55]	14,5	N\A	N\A	N\A	N\A

     Партії, що мали шанси подолати 5% за даними опитувань громадської думки (дивіться вище)

Явка виборців на 20:00 28 жовтня 2012 року за областями

За даними ЦВК, явка виборців на виборчі дільниці становила 57,98 %[56][57]:

• найбільша явка була у Львівській області (67,12 %), Тернопільській області (66,78 %), Волинській області (65,74 %), Вінницькій області (62,89%), Хмельницькій області (62,34 %) та Києві (62,11 %).[57]
• найнижча активність виборців була у Криму (49,45%), Одеській області (49,64%), місті Севастополі (49,65%) (у кожному з регіонів не перевищивши 50 %), Херсонській області (50,90%) та Закарпатській області (51,61%)[58][59].

Явка виборців по округах. Остаточні дані

В день виборів соціологи провели 6 опитувань на виході з дільниць[60].

Лідери за областями в багатомандатному окрузі

Лідери за округами в багатомандатному окрузі

Лідери за районами та містами в багатомандатному окрузі

Підтримка Партії Регіонів у районах міста Донецьк на парламентських виборах в 2012 році

Із загальної кількості виборців, внесених до списків виборців 36 213 010 осіб у голосуванні взяли участь 20 797 206 осіб, серед яких 949 417 голосували не у приміщенні для голосування (на дому). 409 068 виборчих бюлетенів було визнано недійсними.

Результати партій, що пройшли до парламенту, за регіонами:

Зміна результату ПР на виборах 2012 р. порівняно з виборами 2007 р.

Зміна кількості виборців, що голосували за Партію регіонів у 2007–2012 роках

Зміна кількості виборців, що голосували за ВО «Батьківщина» у 2007–2012 роках

Зміна кількості виборців, що голосували за ВО «Свобода» у 2007–2012 роках

Із 42 депутатів-мажоритарників, що балотувалися як «безпартійні», сім є чинними депутатами від Партії регіонів або членами їхніх родин:

• № 18 Григорій Калетник (народний депутат від ПР)
• № 21 Степан Івахів (депутат Волинської облради від ПР)
• № 142 Антон Кіссе (депутат Одеської облради від ПР)
• № 193 Володимир Мельниченко (депутат Хмельницької облради від ПР)
• № 195 Володимир Зубик (народний депутат від ПР)
• № 198 Віктор Тимошенко (депутат Вінницької облради від ПР)

Ще три обрані мажоритарники є депутатами від партій-партнерів Партії регіонів або членами їхніх родин:

• № 108 Валерій Мошенський (депутат Київської міськради від Народної партії)
• № 188 Сергій Лабазюк (депутат Хмельницької облради від Народної партії)
• № 192 Олександр Герега (чоловік Галини Гереги, депутата Київської міськради від Громадського активу Києва)

Ще 10-12 безпартійних (серед яких, наприклад, № 14 Віктор Жеребнюк, голова Деснянської районної адміністрації, призначений на цю посаду Президентом, тощо) ймовірно увійдуть до фракції Партії регіонів або коаліції з ними. Крім того велика ймовірність створення коаліції фракції Партії регіонів з Комуністичною партією України (32 депутатів), Народною партією України (2 депутати), партії "Союз" (1) та Єдиний центр (3). Таким чином без урахування п'яти депутатських мандатів, які будуть зайняті після переголосування, в коаліцію Партії регіонів та КПУ ввійдуть 240–242 депутати.

Результати в ЗВО:[67]

За понад півтора місяці до виборів голова Київського обласного відділення Комітету виборців України Юрій Бут повідомив про можливі фальсифікації на виборчому окрузі № 90 «на етапі обробки інформації по результатам голосування на виборчих дільницях шляхом її спотворення». На його думку, про це свідчили факти призначення головою ОВК дискредитованої особи — Валентини Підгайної — та заміни системного програміста, яким, одночасно зі зміною голови ОВК, став Ковтун Ілля Павлович.[72]

Унаслідок, хоча за офіційними даними ЦВК на окрузі № 90 (м. Біла Церква) депутат Віталій Чудновський переміг узгодженого кандидата від опозиційних сил Олександра Марченка (ВО «Свобода») на 322 голоси, спостерігачі та інші кандидати в депутати стверджують, що за протоколами засідань ДВК з мокрими печатками переміг саме кандидат Марченко на понад 1300 голосів,[73][74] а на сервер ЦВК було внесено неправдиві дані.[75] Позовні заяви було подано об'єднанням «Свобода» до суду. За словами кандидата Марченка фальсифікації очолювалися головою окружної виборчої комісії Валентиною Підгайною, на яку безпосередньо мав вплив голова Київської ОДА та член Партії регіонів Анатолій Присяжнюк.[74]

1 листопада розпочалося судове засідання у Київському окружному адміністративному суді щодо фальсифікації результатів голосування на виборчому окрузі № 90. У приміщенні суду знаходилися кілька десятків людей «спортивної статури», зареєстрованих як представники ЗМІ, котрі перешкоджали роботі журналістів.[75][76][77][78] Зокрема так звані «представники ЗМІ» не пускали журналістів «5 каналу» у приміщення суду.[79] Принаймні частина цих осіб представляла інтереси Віталія Чудновського.[80] Раніше близько 100 молодиків подібної зовнішності також бачили біля одного з пунктів видачі грошей за «куплені» голоси на його користь.

3 листопада о 2:45 суд прийняв рішення задовольнити позов Олександра Марченка лише частково: у частині про ненадання копій протоколів членам ОВК. Розходження результатів голосування у протоколах ДВК та підсумкових протоколах, які ОВК надала ЦВК,[81] було повністю проігнороване.[80][82]

3 листопада Олександр Марченко оскаржив це рішення у Київському апеляційному адміністративному суді.[83] Суд відмовився заслуховувати покази членів ДВК 90-го округу, які заявили про фальсифікації, та переглядати долучений до справи відеозапис із ОВК, на якому зачитувалися дільничні протоколи. 5 листопада суд прийняв рішення не задовольнити позовну заяву кандидата Марченка.[84]

5 листопада заступник голови ЦВК Жанна Усенко-Чорна висловила думку, що на окрузі № 90 вибори слід визнати недійсними.[85] Того ж дня Світовий конгрес українців опублікував звіт про виявлення його місією спостерігачів сфальсифікованого результату на окрузі № 90, оскільки є серйозні розбіжності між даними сайту ЦВК та протоколами дільниць.[86]

Члени комісії ОВК94, хоч і представляють різні партії, але протягом всього передвиборчого періоду загалом голосували у співвідношенні приблизно 12 до 4 не на користь опозиції[87]. В такий спосіб за кілька тижнів до виборів вони звільнили одного з членів комісії Юрія Котолевського, якого за очі називали «совістю ОВК». Також до виборів комісія вирішила не визнавати агітацією запис звернення Тетяни Засухи до вчителів та учнів, яке крутили 1 вересня по всіх школах округу, з порушенням законодавства (стаття 74)[87].

94-й округ з центром в Обухові виявився один з небагатьох, де на третій день після виборів окружна виборча комісія навіть не наблизилася до позначки в 100% оброблених протоколів[87]. Основна боротьба тут розгорілася між представником Об'єднаної Опозиції, Віктором Романюком, та представником Партії Регіонів, Тетяною Засухою. За інформацією, поданою на офіційному сайті ЦВК, станом на 29 жовтня 2012 року при 97,79% оброблених протоколів Романюк мав 38 632 голоси, а Засуха лише 30 114.[88]

Команда Засухи у складі підставних «спостерігачів», яких ніхто не бачив під час виборів на виборчих дільницях[87], подала до суду 28 скарг з метою визнати вибори недійсними на 17 дільницях Обухівського району і 11 дільницях Васильківського району (загалом 28 позовів), де Віктор Романюк отримав переконливу перемогу[87]. Всі ці заяви написані з одним і тим же формулюванням: визнання протиправним рішення ДВК щодо неправомірного недопущення на засідання офіційного спостерігача, хоча жодного протоколу ДВК про такі рішення немає[87]. Голова дільничної комісії 320308 в окрузі№ 94 розповів, що у позові проти ДВК свідками виступили спостерігачі від Партії регіонів Глізнуца і Троцюк, чиї підписи у позові та на рішеннях ДВК істотно відрізняються, або просто були підроблені[87]. Готувати документи до суду підсадним «спостерігачам» від Тетяни Засухи і Партії регіонів допомагав адвокат Іван Назаров, який сидів з ними в автобусі[87].

Заради того, щоб зареєструвати ці заяви, без оголошення паузи засідання перервалося, а секретар ОВК Андрій Блануца зник. Через якийсь час представники ДВК та довірені особи Романюка знайшли секретаря за реєстрацією скарг, що приніс адвокат[87]. В разі виявлення фактів «неправомірного недопущення спостерігачів від партій», підтверджених рішенням суду, ЦВК мало право визнати голосування недійсним. На засідання ОВК Засуха прибула разом з загоном «Беркуту», після того як її адвокати завезли туди рішення Київського апеляційного адміністративного суду. Засуха наказала міліції «вигнати з зали всіх, хто заважає». Міліція навіть кинулась виконувати цей наказ, але коли зустріла депутатів від Батьківщини, відійшла[88]. Унаслідок ОВК ухвалило визнати вибори недійсними на 28 дільницях (просто викреслило голоси більше ніж 30 тисяч людей, які проголосували в день виборів, тобто 35,8% усього населення районів, залишивши результати за всіми СІЗО та психо-неврологічними установами) й у такий спосіб присудило перемогу на цьому окрузі Тетяні Засусі (24 555 голосів — зменшено на 5 559 голосів від попереднього підрахунку, опублікованого на сайті ЦВК), а за Віктора Романюка нарахували 23 386 голосів (зменшено на 15 246 голосів від попереднього підрахунку, опублікованого на сайті ЦВК)[88]. Математичне моделювання показало високу ймовірність вкидання голосів на ОВК 94 за Тетяну Засуху[89].

Невраховані міста та села 94-го виборчого округу:

• смт Глеваха Васильківського району (цілком)
• с. Данилівка Васильківського району (55% населення)
• с. Трипілля та с. Германівка Обухівського району (цілком) та 61% населення пгт Козин Обухівського району
• м. Обухів (76,4% населення — 10 із 15 дільниць)
• м. Українка (57,1% населення — 4 із 8 дільниць)
• м. Васильків (30,3% населення — 5 із 18 дільниць)

Пройшовши всі судові інстанції в Україні[90], кандидат від Об'єднаної опозиції представник «Батьківщини» Віктор Романюк звернувся зі скаргою на рішення ОВК № 94 до Європейського суду з прав людини[91][92].

Одномандатний виборчий округ № 132 охоплює: місто Первомайськ, Арбузинський, Братський, Врадіївський, Кривоозерський, Первомайський райони Миколаївської області.

Головна боротьба на виборах розгорнулась між кандидатом від опозиції, представником партії ВО "Батьківщина" Аркадієм Корнацьким та представником Партії регіонів Віталієм Травянко.

Після підрахунку 100% протоколів на офіційному порталі Центральної виборчої комісії були змінені результати на корист провладного кандидата[93].

Виборчий округ № 194 охоплює частину м. Черкаси. Станом на 01.11.2012 р. на сайті ЦВК повідомлялось про обробку 100% бюлетенів по округу № 194 та про перемогу Миколи Булатецького (балотувався від ВО «Батьківщина») з результатом 40,79% голосів, який випередив свого основного конкурента Валентину Жуковську (балотувалася як самовисуванець). У подальшому результати виборів були уточнені[94]. У підсумку ЦВК визнала, що встановити результати виборів у 194 окрузі неможливо[95].

Одномандатний виборчий округу № 197 охоплює: Соснівський район м. Черкаси, Золотоніський, Канівський, Черкаський райони Черкаської області. Головна боротьба за перемогу розгорнулася між Богданом Губським (балотувався як самовисуванець) та Леонідом Даценко (балотувався від ВО «Батьківщина»). За попереднім підрахунком голосів, перемогу отримував Леонід Даценко[96]. Підрахунок голосів супроводжувався скандалами, затримками у підрахунку голосів та призначенням нового складу ОВК. Згодом ОВК назвала переможцем Богдана Губського[97]. У підсумку ЦВК визнала, що встановити результати виборів у 197 окрузі неможливо[95].

Віктор Пилипишин (ліворуч) та Юрій Левченко у приміщенні ОВК № 223

Комісія виборчого округу № 223, що у Шевченківському районі Києва, вже біля тижня встановлює результати виборів. Українці дивляться пряму трансляцію засідання ОВК 223, як серіал[98]. Основна боротьба тут розгорнулася між представником партії «Свобода», Юрієм Левченком (депутат Вишгородської райради, за фахом економіст — закінчив Лондонську школу економіки та магістратуру в Магдебурзькому університеті), та самовисуванцем Віктором Пилипишином (колишній керівник райадміністрації), проти якого у квітні 2011 року прокуратура Києва порушила кримінальну справу за перевищення влади, що заподіяли збитки на суму понад 15 мільйонів гривень[99]. Перед виборами виборцям 223 округу були запропоновані чай, мед, чашки та святкові концерти від Пилипишина[100]. Один з кандидатів, Вадим Гладчук, оскаржив у суді дарування виборцям чаю та чашок, але Окружний адміністративний суд міста Києва визнав такі дії Пилипишина законними[101][102].

Перший скандал на цьому окрузі розпочався у понеділок, коли окружком № 223 на столичних Нивках почав приймати перші протоколи з дільниць. Виявилося, що на засіданні члени комісії зачитували правильні цифри, а от у комп'ютер вносили інші (за словами Левченко результат Пилипишина збільшували за рахунок голосів, поданих за інших кандидатів)[98]. Наступного дня ОВК 223 радо приймав протоколи, де була зафіксована перемога Пилипишина, а протоколи «за» Левченка почали відправляти на уточнення або на перерахунок (комісія ухвалювала рішення про перерахунок голосів з найменшого приводу)[98]. Проте, незважаючи на такі дії комісії, за результатами паралельного підрахунку голосів за допомогою протоколів з «мокрими» печатками, Левченко переміг Пилипишина на 930 голосів[98]. У вівторок ввечері в залі ОВК 223 сталася перша серйозна бійка, після якої й народилося нове словосполучення — «молоді журналісти кримінальної зовнішності» (люди спортивної статури з підробленими журналістськими посвідченнями, яких «свободівці» почали величати «братками Пилипишина»)[98].

Далі ОВК 223 відверто затягувала обрахунок голосів, кволо приймаючи протоколи, і намагаючись продавлювати рішення про перерахунок. «Свобода» виступала з заявами про фальсифікації. Раз на 15 хвилин спалахували скандали, які ще більше затягували процес[98]. В середу ввечері до ОВК 223 знову приїхали «молоді журналісти кримінальної зовнішності», які чомусь вирішили заблокувати вихід з будівлі, вишикувавшись у дверях. Міліціонери намагалися їх вивести, а «Свобода» вирішила допомогти. В цей момент у невеличкому приміщенні зали засідань ОВК 223 хтось розпилив сльозогінний газ. В залі знаходитися було майже неможливо й ОВК 223 припинила роботу. Ззовні вхід до будівлі оточив «Беркут»[98]. Відразу після цього інциденту до ОВК 223 приїхав Віктор Пилипишин. Оскільки «молодих журналістів» пов'язували з ним, то даний інцидент скидався на демонстрацію сили[98]. Одним з «журналістів» був віце-чемпіон Європи з греко-римської боротьби та віце-чемпіон світу з бойового самбо Костянтин Стрижак.[103]

Ніч з середи на четвер ОВК 223 вирішило перенести виборчу документацію у окрему кімнату, що суперечило «Закону про вибори» (документація повинна зберігатися у робочому залі комісії). Побоюючись, що людям Пилипишина так буде простіше знищити бюлетені, «свободівці» категорично заявили, що вони не дадуть виносити коробки з зали засідань[98]. Комісія припинила свою роботу й почала її лише в четвер близько 19:00. ОВК 223 почала відправляти на перерахунок протоколи, які вже були уточнені й вечір четверга позначився черговими бійками.[98].

2-го листопада 2012 року ЦВК одностайно проголосувала за припинення повноважень голови ОВК 223, Юрія Литвишка, за «грубе порушення законодавства про вибори» й новою головою комісії призначено її члена Ольгу Гагарін[104]. 3-го листопада було оскаржено рішення суду щодо перерахунку голосів на 10 дільницях в ОВК 223. Біля будівлі ОВК зібралися близько 150 прихильників ВО «Свобода» та близько сотні «молодих журналістів кримінальної зовнішності». ОВК 223 не працює через відсутність кворуму[105]. Того ж дня київський апеляційний адміністративний суд частково задовольнив позов Пилипишина визнавши бездіяльність ОВК 223, проте відмовився дозволити витребування протоколів по 223 округу та доставлення їх до ЦВК для перерахування бюлетенів по 11 дільницях саме у приміщенні ЦВК[106].

У неділю ОВК № 223 змогла прийняти тільки 3 з 4 уточнених протоколів дільничних виборчих комісій[107].

Місії спостерігачів ОБСЄ,[108] ПАРЄ,[109] і США[110] розкритикували вибори в Україні. Міжнародні спостерігачі оцінили, що підрахунок голосів досить непрозорий.[111] «Спільна справа» заявила, що результати ЦВК сфальсифіковані по 35 округах.[112] ElectUA повідомила, що найбільшими порушеннями в день виборів були «каруселі» і тиск на виборців.[113] Заступник голови ЦВК Жанна Усенко-Чорна заявила, що вибори були найбруднішими в історії України через «жахливу» фазу підрахунку голосів.[114] За словами Юлії Тимошенко, парламентські вибори-2012 виявились найбільш нечесними виборами в Україні.[115] Юрій Луценко закликав визнати вибори, хоча вони були сфальсифіковані, заради прийдешніх виборів президента 2015 року.[116]

В остаточному звіті спостережної місії ОБСЄ, що вийшла на початку 2013 року, парламентські вибори 2012 в Україні були позначені недостатнім рівнем змагальності.[117]

Документ також містить низку рекомендацій українській стороні щодо поліпшення ситуації. Зокрема, у доповіді йдеться, що на виборах були зловживання державними ресурсами, відсутність прозорості кампанії і фінансування партій, а також і відсутність збалансованого висвітлення в ЗМІ.

БДІПЛ наголошує, що закон про вибори народних депутатів, ухвалений у листопаді 2011 року, містить ряд поліпшень і міг забезпечити міцну основу для проведення демократичних виборів у разі його правильної реалізації. Міжнародні спостерігачі вважають, що подальші поліпшення законодавства необхідні для того, щоб повністю відповідати зобов'язанням, взятим перед ОБСЄ та іншими міжнародними організаціями. Серед проблем, зазначених в доповіді, можливість кандидатів повністю користуватися своїми правами, фінансування виборчих кампаній і ефективніші санкції за серйозні порушення закону.

Крім того, в доповіді йдеться про те, що нездатність основних лідерів опозиції висунути свої кандидатури, що стало наслідком їхніх судимостей, підданих критиці з боку низки європейських парламентських інституцій, негативно позначилася на виборчому процесі і суперечить зобов'язанням ОБСЄ.

ОБСЄ рекомендує для підвищення прозорості, неупередженості та незалежності діяльності виборчих комісій проводити всі засідання відкрито, "без зустрічей за закритими дверима". У доповіді також пропонується посилити механізми контролю для запобігання можливими зловживаннями адміністративними ресурсами, зокрема, використання офіційних заходів для політичної агітації, аж до можливості притягнення винних у таких зловживаннях до відповідальності.

Інші рекомендації стосуються забезпечення збалансованого висвітлення виборів у ЗМІ, підвищення прозорості та підзвітності партій і фінансування виборчої кампанії, а також спрощення процесу вирішення виборчих спорів.

У заяві Міністерства закордонних справ України щодо цього звіту йдеться, що деякі оцінки доповіді носять "помітне політичне забарвлення".[118]

Історично в психоневрологічних та пенітенціарних закладах адміністративний тиск значно вище середнього по країні, так при середньому результаті Партії регіонів в Донецькій області (максимальний результат для цієї партії серед областей) у 65,09%, результат по психіатричних лікарнях та наркологічних диспансерах 72,9% (у деяких закладах досягає 90,3% — у Макіївській психіатричній лікарні та 93,9% — у Старомихайлівському психоневрологічному інтернаті), а результат по пенітенціарних закладах 80,9% (у деяких закладах досягає 92,9% — у Торецькій виправній колонії № 2 та 93,3% — у Приазовській виправній колонії № 107).

Загалом по країні, за даними сайту ЦВК, з 149 127 чоловік, які були зареєстровані на дільницях у виправних (виховних) колоніях, СІЗО та ІТТ, 139 159 чоловік взяли участь, обравши одну із партій (93,32%), з яких у свою чергу проголосували за партії:

• Партія регіонів — 92 745 (66,65%)
• ВО «Батьківщина» — 15 709 (11,29%)
• УДАР — 9 265 (6,66%)
• КПУ — 5 038 (3,62%)
• Україна — вперед! — 4 625 (3,32%)
• ВО «Свобода» — 2 087 (1,50%)

Таким чином, 1,5% від усіх прихильників Партії регіонів та «Україна — вперед!» на території України є ув'язненими, серед прихильників ВО «Батьківщина» та УДАРу це близько 0,3%, КПУ — 0,2%, Свобода — 0,1%.

За областями підтримка Партії регіонів серед ув'язнених така:

На Закордонному виборчому округу найбільше голосів набрала ВО «Свобода», на третину відсотка обігнавши Партію регіонів.[67]

Зовнішні відеофайли
	Українські парламентські вибори 2012 — голосування в Варшаві, «Наше слово»

7 листопада Президент України Віктор Янукович визнав, що вибори пройшли з порушеннями і доручив Генеральному прокурору України Віктору Пшонці проаналізувати факти порушень[119]

Проблемні округи на парламентських виборах 2012 р. Червоним позначено округи, на яких встановлення результатів було визнане неможливим і де відбудуться повторні вибори

Повторні вибори відбудуться на п'яти одномандатних виборчих округах у Черкаській, Миколаївській, Київській областях та Києві:

• № 94 — міста Обухів, Васильків, Васильківський, Обухівський райони Київської області[125]
• № 132 — місто Первомайськ, Арбузинський, Братський, Врадіївський, Кривоозерський, Первомайський райони Миколаївської області[126]
• № 194 — місто Черкаси (Придніпровський район, частина Соснівського району, виборчі дільниці № 711039 — 711042, 711044, 711049, 711080 — 711100)[127]
• № 197 — міста Канів, Золотоноша, Черкаси (частина Соснівського району, виборчі дільниці № 711030 — 711038, 711068 — 711073), Золотоніський район, частина Канівського (виборчі дільниці № 710264, 710265, 710267 — 710273, 710275 — 710279, 710286, 710288, 710292 — 710297, 710304 — 710309), частина Черкаського (виборчі дільниці № 710691, 710696, 710697, 710700, 710701, 710706, 710709, 710710, 710711 — 710713, 710716 — 710719, 710722 −710725, 710735, 710736) районів Черкаської області[128]
• № 223 — місто Київ (частина Шевченківського району, виборчі дільниці № 800965, 800968 — 800974, 800976 — 801066)[129]

Склад одномандатних виборчих округів:[130]

Згідно з офіційними результами ЦВК за підсумками 100% опрацьованих протоколів, у 4 з 5 округів перемогли кандидати-самовисуванці. Лише на 1 окрузі (№ 197) перемога дісталася кандидату від Об'єднаної опозиції.[131]

Округ № 94 (Обухів)

Офіційні результати повторних виборів 15 грудня 2013 р. по виборчих дільницях 94 округу. Сині дільниці — перемога Руслана Бадаєва

Округ № 132 (Первомайськ)

Офіційні результати повторних виборів 15 грудня 2013 р. по виборчих дільницях 132 округу. Сині дільниці — перемога Миколи Круглова, червоні дільниці — перемога Аркадія Корнацького

Округ № 194 (Черкаси)

Офіційні результати повторних виборів 15 грудня 2013 р. по виборчих дільницях 194 (м. Черкаси) та 197 (м. Канів) округів. Сині дільниці — перемога Сергія Червонописького (ОВО № 197) та Михайла Поплавського (ОВО № 194), червоні дільниці — перемога кандидатів Леоніда Даценка (ОВО № 197) та Миколи Булатецького (ОВО № 194)

Округ № 197 (Канів)

Округ № 223 (Київ)

7 липня 2013 року відбулися проміжні вибори в окрузі № 224 (Севастополь), переміг самовисуванець Новинський Вадим Владиславович.

25 травня 2014 року відбулися проміжні вибори в окрузі № 83 (Івано-Франківська область)[132], переміг Шевченко Олександр Леонідович.