Жевахова гора
Жевахова гора — пагорб з глини, висотою 40 м, розташований на теренах м. Одеси. Використовується місцевим населенням для випасу кіз і корів, іноді ведеться видобуток глини, також використовується як сміттєзвалища. З гори відкривається гарний вид на Пересип і море. До штурму Хаджибею козаки називали цю гору «Довга Могила». Гора названа на честь генерал-майора Івана Жевахова (Джавахішвілі), чий палац і тепер знаходиться в селі Латівка.
| Жевахова гора | ||||
| Назва на честь (епонім): |
| |||
|---|---|---|---|---|
 Вид на Жевахову гору | ||||
|
46°32′38″ пн. ш. 30°44′05″ сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Регіон |
Україна, Одеська область | |||
| Система | Пересип | |||
| Тип | пагорб | |||
| Висота | 40 м | |||
| Перше сходження | Невідомо | |||
| Ідентифікатори і посилання | ||||
  Жевахова гора Жевахова гора (Одеська область) | ||||
| ||||
 Жевахова гора у Вікісховищі | ||||
Історія
На Жеваховій горі в V–IV столітті до н. е. розташовувалося античне святилище на честь давньогрецької богині Деметри, покровительки родючості та землеробства. У спеціальних культових ямах археологи виявили «дари» давньогрецьких жителів берегів Одеської затоки своїй божественній покровительці: амфори, рибні тарілки, витончений чорнолаковий посуд, персні, бронзові наконечники стріл, рибальські грузила, залізні ножі, і, навіть, посуд для парфумів. На честь Деметри в Причорномор'ї існувало спеціальне свято — тесмофорії. У святі брали участь тільки жінки. Тесмофорії були пов'язані не тільки із землеробством або родючістю, але й зі шлюбним життям жінок. Жевахівське святилище знаходилося на міжнародних морських торгових шляхах. Тому, можливо, ольвійський аристократ Протагор не просто ховався тут від своїх столичних проблем, але й брав участь в культових таїнствах, «задобрюючи богів» у важкі для себе часи.
Див. також
Джерела та література
- Бондаренко Н.І., Вовк Л.В., Горбатюк А.І., Закіпна Г.В., Красножон А.В., Мельниченко Л.О., Розенберг Р.М., Суворова Н.А., Тарасенко О.А., Яворська О.Л. Одесознавство. Навчальний посібник. — Одеса, 2010. — 84 с.