Жемайтійське староство

Жемайтійське князівство (лит. Žemaičių seniūnija, пол. Księstwo żmudzkie) — князівство, що виникло на землях литовської народності жемайтів (жмудь) у XII ст.

Мапа литовських князівств.

В історичних джерелах відоме з 1219 року.

Князівство було одним із засновників Великого князівства Литовського, адміністративною одиницею в складі Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського.

У 1419-1441 рр. існувало в формі Жемайтійського староства.

Великий князь Литовський мав одночасно й титул князя Жемайтійського, хоча фактичним правителем провінції, призначеним з волі великого князя, був Головний Староста Жемайтії.

Було розташоване у північно-західній частині Литви. Єдина частина ВКЛ, що прилягала до Балтійського моря; його північні кордони були кордонами ВКЛ з Герцогством Курляндським, західні - з Герцогством Пруським. Після закінчення Лівонської війни і до 1795 року, кордони Жемайтійського князівства були чітко визначені й не змінювались.

Після захоплення балтійських держав Російською імперією князівство перестало існувати. Сьогодні Жемайтія є одним з кількох етнографічних регіонів і не визначена в окрему адміністративну одиницю.