Казимир Ян Сапега

Казимир Ян Павло Сапега (біл. Казімер Ян Павал Сапега, пол. Kazimierz Jan Paweł Sapieha; 1637 / 1638 / бл. 1642 — 13 березня 1720, Городня) — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського, герба Лис.

Казимир Ян Павло Сапега
Казимир Ян Павло Сапега
Казимир Ян, невідомий худ. XVIII століття
Гетьман польний литовський
1681 — 1682
Попередник Михайло Казимир Радзівілл
Наступник Ян Самуйлович Огінський
Великий гетьман литовський
1682 — 1703 та 1707 — 1708
Попередник Михайло Казимир Пац
Наступник Михайло Сервацій Вишневецький
Народився 1637 або 1638
—
Помер 13 березня 1720(1720-03-13)
Гродно
Похований Береза
Відомий як дипломат
Країна Велике князівство Литовське і Річ Посполита
Батько Павло Ян Сапєга
Мати Анна Барбара Копеч
У шлюбі з 1) Христина Глібович
2) Тереза Корвін-Госевська
3) Антонія
Діти Єжи Станіслав, Міхал Францішек, Олександр Павло, Катаржина Схоластика

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія
Казимир Ян невідомий худ. XVII—XVIII століття

Найстарший син великого гетьмана литовського Павла Яна Сапєги (бл. 1610–1665) і його другої дружини Анни Барбари Копець (? —1707). За версією ПСБ, дата народження бл. 1638 року — хибна, бо батьки уклали шлюб на межі 1641-42 років. Хресним батьком був Казимир Леон Сапега. В 1648 році батько брав його на виборний сейм, поставив його підпис від Вітебського воєводства.

У вересні 1657 року виїхав для навчання до Ґрацу. Тут 1658 року був публічно ображений цісарським офіцером, через це стосунки батька з віденським двором охололи. 20 липня 1661 року Ян ІІ надав йому посаду підстолія литовського, бо хотів отримати підтримку батька — опозиціонера щодо двору короля. Наприкінці 1660 виїхав для подальшого навчання, 9 січня 1661 року записався з титулом старости Берестя.

Під час виборів короля 1674 року критикував Михайла Казимира Паца за зловживання та дефродацію громадських фундушів, погрожуавав покинути службу у війську ВКЛ, перейти на службу до коронного війська. Віддав голос за кандидатуру Яна Собеського. За це отримав з французької каси 13000 ліврів та підтримку нового короля в суперечці Сапіг з Пацами. Брав участь в осінній кампанії 1674 року в Україні, після відходу частини війська ВКЛ на чолі з М. К. Пацом залишився з власними коругвами в таборі під Брацлавом.

З 1684 року в опозиції до Яна ІІІ Собеського через отримання гегемонії Сапіг у ВКЛ, різне бачення політики. На раді сенату 29 вересня 1684 року між Жванцем та Хотином запропонував сейму розглянути питання, чи має король прияйняти запропоноване цісарем посередництво в конфлікті між Францією та Іспанією-Австрією. 11 жовтня 1684 брав участь у битві під Кам'янцем. Брав участь в радах сенату 1684 року: 22 жовтня — під Чортковом, 26-27 жовтня — під Незбродами. Планував особисто взяти участь в молдавській кампанії 1686 року, потім відмовився, вислав загін на чолі з Юзефом Богуславом Слушкою, через що був розкритикований королем на раді сенату у Львові в грудні 1686 року. Брав участь в переможній битві з татарами 18 серпня 1688 року біля Кам'янця, де командував лівим крилом. 13 вересня на військовій раді[1] в таборі під Бучачем[2] не підтримав плановану королем виправу на Молдавію.

Королю була необхідною підтримка Сапігів в справі відбирання маєтків Людвіки Кароліни Радзивіллівної (†20.03.1695), яка, розірвавши зашлюбини з королевичем Якубом, 10 серпня 1688 року уклала шлюб з Карлом Філіпом Нойбурзьким. Для цього він вислав до Бучача Станіслава Антонія Щуку, але К. Я. Сапега віддав перевагу заочним перемовинам з королем. Остаточно став на сторону Карла Філіпа Нойбурзького, за що отримав 60000 талерів. На сеймі 1688-89 років його люди протидіяли будь-яким планам короля, зокрема, взяти нойбурзькі фортеці силою військ.

Під час Громадянської війни 1696–1702 років у Великому князівстві Литовському став на чолі роду Сапігів, за їх домінуюче панування в країні. Після смерті короля був одним з претендентів на руку Марії Казимири. 18 листопада 1700 зазнав поразки у битві під Алкеніками від великолитовської шляхти, якою командував Михайло Сервацій Вишневецький.

Помер близько опівночі 13—14 березня 1720 року в Городні під час зворотньої дороги з сейму. Був похований 3 квітня 1720 у княжій усипальниці в Березі-Картузькій.

Уряди (посади)

Посідав важливі уряди (посади) та державні пости у Великому князівстві Литовському:

Маєтності, фундації

Хресний батько записав йому значну частину своїх величезних маєтків, зокрема, Бяроза, Чорнобиль та ін.[4]

Родина

Був одружений тричі: 1) Христина Барбара Глібович, з 1667 року (1647 −1695, дочка Юрія Глібовича), під його впливом в 1668 році перейшла з кальвінського обряду на католицький; разом з нею в 1676 році фундували кляштор домініканців в Заславі . Діти:

2) Тереза Корвін-Госевська, з 1702/03 року (? −1708) 3) Антонія Сибілла Вальдштейна-Арнау, до 1711 року (? −1779) графиня

Примітки
  1. Rachuba A. Sapieha Kazimierz Jan Paweł (czasem Jan Kazimierz) h. Lis (ok. 1642—1720)… — S. 40.
  2. Palkij H. Szczuka Stanasław Antoni h. Grabie, ps. Candidus Veronensis (ok. 1654—1710) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 2011. — T. XLVII/3, z. 194. — S. 471. (пол.)
  3. Rachuba A. Sapieha Kazimierz Jan Paweł (czasem Jan Kazimierz) h. Lis (ok. 1642—1720)… — S. 39.
  4. Rachuba A. Sapieha Kazimierz Jan Paweł (czasem Jan Kazimierz) h. Lis (ok. 1642—1720)… — S. 46.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.