Жива система

Жива́ систе́ма — відкрита система, здатна зменшити свою внутрішню ентропію за рахунок живлення високоорганізованими речовинами або вільною енергією з довкілля і звільнення від них, перероблених в менш організовану форму.

Деякі вчені припустили в останніх десятиліттях що загальна теорія живих систем може пояснити природу життя. Така загальна теорія, виникаючи з екологічних і біологічних наук, намагається пояснити загальні принципи роботи всіх живих систем. Замість вивчення явищ, намагаючись розібрати їх на складові частини, теорія живих систем досліджує явища в термінах динамічних моделей, відносини організмів із довкіллям.[1]

Теорія

Теорія живих систем — це загальна теорія про існування всіх живих систем, їх структуру, взаємодію, поведінку і біологічний розвиток. Один з основоположників теорії Джеймс Грір Міллер, який був покликаний формалізувати поняття про життя. Згідно з первинною концепцією Міллера, кожна жива система повинна містити близько двадцяти «критичних підсистем», які визначені їхніми функціями і видимі в численних систем, починаючи з простих клітин до організмів, країни, і товариств. Міллер вважав що живі системи є підмножина усіх систем. Рівні живих систем він визначає як простір і час, форма і енергія, інформація і ентропія, рівні організації, фізичні та концептуальні фактори.

Жива система відповідно за визначенням є відкритою самоорганізованою системою, яка має особливі характеристики життя і взаємодіє з довкіллям. Це відбувається за допомогою інформації та матеріально-енергетичного обміну. Живі системи можуть бути прості, як клітина або ж складні, як національна організація, така як Європейський Союз. Незалежно від їх складності, кожна з них залежить від основних двадцяти підсистем (або процесів), щоб жити і продовжувати поширення їх видів або типів.[2]

Міллер вважав, що системи існують у восьми ієрархічних рівнях: клітина, орган, організм, група, організація, громада, суспільство, і наднаціональна система. На кожному рівні системи незмінно існує двадцять критичних підсистем, які обробляють матерію-енергії або інформації.

Процесори матерії-енергії є:

Процесори інформації є:

  • Вхідний датчик, внутрішній перетворювач, канали та мережі, таймера (додані пізніше), декодер, ассоціатор, пам'ять, кодувальник, вихід перетворювача.

Моделювання живих систем

Суперобчислювальні методи для застосування теоретичної фізики в галузі біомедицини та біоінженерії та динамічного моделювання живих систем використовував німецько-американський біофізик Клаус Шультен.

Див. також

Виноски
  1. Patterns, Flows, and Interrelationship. 2002. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 27 червня 2009.
  2. Elaine Parent, The Living Systems Theory of James Grier Miller, Primer project ISSS, 1996.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.