Живе Білорусь!

Листівка «Хай живе Білоруська Народна Республіка. Герби білоруських воєводств» 1918—1920

Бере витоки від повстанського руху 1863—1864, діяльності його керівника Каліновського, нелегального пароля вільнюської революційної організації: «Люблю Білорусь. — Так взаємно»[2]. Остаточну ідейно-художню завершеність набуває у вірші Янка Купала «Це крик, що живе Білорусь» (1905–1907), варіюється і закріплюється в поетичних та публіцистичних творах багатьох інших письменників, ідеологів національного руху Білорусі[2]. В редакційній замітці «Нашої ниви» (1911, № 9—10) відмічалось:

Зростає білоруське національне рух, прокидаються до нового, власного життя забуті всіма жебрацькы білоруські села; прокидаються і починають дізнаватися своє національне ім'я наші містечка і міста. Пробуджується величезний кривицький простір рідних полів, луків і лісів, і в піснях народних поетів гримить, що «Живе Білорусь!».

Оригінальний текст (біл.)

Расьце беларускі нацыянальны рух, будзяцца да новага, уласнага жыцьця забытыя ўсімі ўбогія беларускія вёскі; будзяцца і пачынаюць пазнаваць свае нацыянальнае імя нашы мястэчкі і месты. Будзіцца аграмадны крывіцкі абшар родных гоняў, лугоў і лясоў, і ў песьнях народных песьняроў грымне, што «жыве Беларусь!».

Цей же заклик-девіз в модифікованому, розгорнутому вигляді — «Хай живе вільна Білорусь!» — Пролунав на Всебілоруському з'їзді 1917 року, набув поширення в суспільно-політичному житті Білоруської Народної Республіки, потім, в радянізованій формі, в БРСР («Хай живе Радянська Білорусь» та ін.)[2][3].

Саме «Живе Білорусь!» вперше зазвучало як політичний національний заклик в 1918 (виступ А. Балицького в Київському університеті, що А. Балицькому ставив у вину С. Вальфсон — «Наука на службі соцдемовської контрреволюції», 1931, С. 45), девіз застосовувався на зборах студентів в 1920-х роках у Празі, пізніше на громадських зборах в Парижі, Вільнюсі[4].

Після Другої Світової війни став помітним, невід'ємним елементом політичного і духовного життя білоруського еміграції. Під назвою «Живе Білорусь» виходили журнал, а пізніше так називалася періодика Білоруського визвольного руху (1957–1962, Англія — США), бюлетень БЦР (1976–1986, Німеччина — США). Сприяла покликом «Живе Білорусь!» у Західній Європі діяльність театральної білоруської трупи з цією самою назвою. Ця трупа їздила по Німеччині в 1944–1948 і сотні разів виступала як для білорусів, так і для небілорусів. Заклик «Живе Білорусь!» став стандартним для білоруських скаутів при обов'язковому офіційному скаутському поклику «Напоготові!». Організації молоді, студентські та громадські організації видали десятки жетонів, плакатів, листівок з написами «Живе Білорусь». Організація білорусько-американської молоді прикрасила літні майки написом «Живе Білорусь»[4].

У Білорусі відновлення, суспільна легітимність цього виразу була спричинена розвитком руху Білоруського народного фронту «Відродження», інших громадських організацій[2].

Під девізом «Живе Білорусь!» виходить «Народна газета» — офіційне друковане видання парламенту Білорусі.

• Оскільки гасло тривалий час асоціювалось із опозиційною діяльністю, вже в наш час (2006—2014) траплялись випадки, коли міліціонери в протоколах затримання протестувальників, не маючи до них інших закидів, вписували заклик «Живе Білорусь» як «антидержавне гасло».

• Біло-червоно-білий прапор
• Погоня (герб)
• Білорусь насамперед!
• Білорусь повинна бути білоруською!
• Слава Україні!
• Україна понад усе!
• Слава Кубані!
• Жыве Беларусь! (фільм)
• Жыве Беларусь! — Заряд харківських фанатів на матчі Металіст vs. Прикарпаття // ВІДЕО