Режим Лукашенка

Режим Лукашенка — це авторитарний політичний режим у Білорусі, встановлений проросійським президентом країни Олександром Лукашенком, який тримає владу шляхом фальсифікації виборів і тероризму білорусів за фінансової, військової та інформаційної підтримки Росії[1][2][3].

Прапор режиму Лукашенка (зліва) — модифікація прапора БРСР (справа)
Герб режиму Лукашенка (зліва) — модифікація гербу БРСР (справа)
Автозак із прапором режиму Лукашенка під час спроби придушення білоруських протестів, 29 серпня 2020 року

Символіка

Символи режиму Лукашенка[4][5] є модифікацією символів БРСР за часів правління Сталіна. Вони не збігаються з національною символікою білорусів — біло-червоно-білим прапором та емблемою Погоні — і пов'язані насамперед з особою Лукашенка. Автором модифікації є глава адміністрації Лукашенко Леонід Синіцин[6], росіянин за національністю і прихильник приєднання Білорусі до Росії в оточенні Лукашенко[7]. Як пізніше Синіцин сказав білоруському депутату Валентину Голубєву[8]:

Справа не в геральдиці. Якщо ви пам'ятаєте, чому потрібно було міняти символи, зрозуміло, що чим гірше це виявилося, тим краще. Адже її заміна була лише провокаційною атакою, і лише однією — у поєднанні з кількома ударами.

За словами Синіцина, робота над новою символікою ведеться з 21 березня 1995 року, а ескізи прапора та герба депутати отримали 23 березня. За словами Сергія Навумчика, швидке (за два дні) створення запропонованих Лукашенко символів показало, що головною метою референдуму було не стільки введення якихось конкретних символів (що час від часу розглядалося до ліквідації Білорусі), як знищення державного білого прапора і герба Погоні.

Указом від 12 червня 1995 р. Лукашенко фактично встановив символи свого режиму як офіційні державні символи Білорусі. Формальною причиною цього стало офіційне оголошення результатів референдуму 14 травня 1995 р., Яке було відзначено невідповідністю Конституції та законодавству країни, порушенням закону та фальсифікацією результатів голосування[9]:

  • Червоно-зелений прапор — це колоніальний прапор режиму Лукашенка[10]. Це тканина у співвідношенні 1:2, розділена горизонтально на червону та зелену смуги у співвідношенні 2:1 відповідно. Уздовж вирізу — орнамент, червоний на білому тлі. Модифікація прапора БССР за проектом художника Миколи Гусєва, вихідця з Владимирської губернії Росії, який 1940 року створив плакат «Хай живе сталінська конституція переможного соціалізму та справжньої демократії», а в 1941—1944 роках намалював портрети офіцери Третього рейху та Гітлера.
  • Офіційним гербом є колоніальний герб режиму Лукашенка. Це зелений контур території Білорусі в золотих променях сонця над земною кулею. Над обрисом — червона зірка, ліворуч і праворуч обрис оточує вінок із золотистих колосків, переплетених з квітами конюшини та льону. Колоски загортають стрічки в кольори червоно-зеленого прапора, внизу стрічки золотий напис «Рэспубліка Беларусь». Модифікація герба БРСР за зразком радянського герба Росії та затверджена під час кульмінації сталінських репресій 1938 року[11].

2020 року, під час спроб придушення білоруських протестів проти фальсифікацій на виборах, насильства та беззаконня, прихильники символів режиму Лукашенка як офіційних символів Білорусі були відзначені діями, які дискредитували цю символіку. Серед іншого були випадки катувань (побиття неповнолітніх[12], застовування кийків спецназу в горло[13] та задній прохід[14]) під офіційним гімном, що також є модифікацією сталінського гімну БРСР і є невід'ємною частиною червоно-зеленого прапора та офіційного герба[15].

24 травня 2021 р. мер Риги Мартіньш Стакіс разом з міністром МЗС Латвії Едгарсом Рінкевичсом замінив червоно-зелений прапор національним білоруським біло-червоно-білим прапором на Пагоню на одній з площ із наступним обґрунтуванням: «Прапор, що символізує режимний державний тероризм, недоречний у міському середовищі Риги»[16].

Історія
Протест депутатів у парламенті Білорусі, 11 квітня 1995 року

На думку дослідників[17], Білорусь звернулася до авторитаризму 1994 року після обрання Лукашенка президентом. Однак крах білоруської парламентської системи та жорстке встановлення диктатури в країні відбулися в ніч з 11 на 12 квітня 1995 р.[18], коли правоохоронці побили та вивели з Парламенту 19 опозиційних депутатів під час їхнього голодування, що грубо призначення якого порушило конституцію та закони[19][20]. Народний письменник Білорусі Василь Биков визначив ці події наступним чином: «Те, що сталося останніми днями, є не що інше, як прелюдією до нацистського перевороту, коли група людей робить кровопролиття у стінах парламенту і захоплює всю владу в країні».

Влітку 1996 року 70 депутатів Верховної Ради Республіки Білорусь 13-го скликання підписали імпічмент Президента через його порушення Конституції Білорусі. У відповідь Лукашенко порушив Конституцію та закон «Про народний голос (референдум) у Республіці Білорусь», 24 листопада 1996 р. Він провів черговий референдум, за офіційно оголошеними результатами якого розформував парламент Білорусі та сформував повністю контрольовані ним Національні збори, які формально стали найвищим законодавчим органом Білорусі. У той же час, опозицію було повністю витіснено з телебачення і радіо, а опозиційні газети не мали права видаватися. Прем'єр-міністр Білорусі, ще два міністри та сім суддів Конституційного суду подали у відставку на знак протесту. За цих обставин США та Європейський Союз відмовились визнати легітимність референдуму. Тим часом, Лукашенко зосередив владу в своїх руках, посиливши спецслужби, зокрема КДБ.

У квітні 1998 року Лукашенко створив т. зв. «Союзну державу Росії та Білорусі». Російська влада активно підтримує авторитарний режим у Білорусі з часів політичної кризи 1996 року, коли Лукашенко зумів уникнути імпічменту та отримати абсолютну владу в країні.

«Зачистка» правоохоронцями площі Незалежності в Мінську, 2010

У 1999—2000 рр. були викрадені відомі противники режиму Лукашенко (передбачувані вбивства): колишній міністр внутрішніх справ Білорусі Юрій Захаренко (7 травня 1999), Колишній голова Центральної виборчої комісії Віктор Гончар та його друг-бізнесмен Анатолій Красовський (16 вересня 1999), колишній персональний оператор Лукашенко Дмитро Завадський (7 липня 2000).

У 2006 році були відзначені такі особливості режиму Лукашенка:

  • Витіснення опозиційних сил з офіційної політичної системи;
  • Придушення громадянського суспільства шляхом прийняття репресивних законів;
  • Руйнування національної ідентичності білорусів шляхом насильницької русифікації;
  • Спецтехніка режиму Лукашенко в Мінську для придушення Дня Волі, 2017 рік
    Послаблення приватного сектору економіки з повним контролем над судовою системою;
  • Контроль незалежних ЗМІ;
  • Пропаганда;
  • Створення міфу про зовнішніх ворогів.

Уже в 1995 році режим Лукашенка почав застосовувати відкрите насильство проти мирних протестуючих, особливо під час розгону протестів проти фальсифікації президентських виборів 2010 року, коли було затримано понад 600 людей (деякі побиті та 30 засуджені), розгону учасників святкування Дня Волі у 2017 році, коли було затримано понад 700 людей (деякі жорстоко побиті)[21].

2020
300-тисячний мітинг проти фальсифікацій на виборах, насильства та беззаконня. Мінськ, 16 серпня 2020

2020 року, придушивши масові акції протесту проти фальсифікацій президентських виборів, насильство режиму Лукашенка щодо білоруських громадян вийшло на принципово новий рівень із вбивствами та масовими тортурами, а масштаби репресій у країні наблизилися до сталінського терору. З серпня 2020 року режим Лукашенка наближається до військової хунти, яка тримає владу шляхом насильства та терору з боку силового блоку проти власних громадян[22]. У вересні 2020 року білоруський політик Зенон Позняк описав режим Лукашенка як російський антибілоруський фашизм (расизм), який використовує типово фашистські окупаційні методи репресій проти мирного білоруського населення. Він зазначає, що система проросійського фашизму в Білорусі подібна до системи фашизму Беніто Муссоліні в Італії. У репресіях проти білорусів режим Лукашенка не покладається на закони, він діє за правилами окупаційної війни. Водночас Лукашенко взяв політичний приклад у Гітлера, про якого він говорив ще в 1995 році[23]:

Ведь немецкий порядок формировался веками. При Гитлере это формирование достигло наивысшей точки. Это то, что соответствует нашему пониманию президентской республики и роли в ней президента. Інтерв'ю Лукашенка з Маркусом Ціннером, кореспондентом газети Handelsblatt, листопад 1995 р.

У листопаді 2020 року понад 200 білоруських освітян засвідчили в колективній заяві, що політика Лукашенка наближається до фашистської. У той же час під час придушення протестів у 2020—2021 рр. були відзначені дії режиму Лукашенко, порівнянні з діями нацистсько-німецької влади[24]:

  • Спроби створити концентраційні табори в серпні 2020 року для примусового переселення протестувальників.
  • Публічні заклики пропагандистів режиму «остаточно вирішити проблему» з протестами білорусів за одну ніч (Ніч довгих ножів)[24].
  • Кваліфікація силами безпеки розбивання вікон речами (сніжинками, шторами) у кольори національної символіки білорусів як «висловлення думки», а не злочину (Кришталева ніч)[25].
  • Заклики офіційних державних ЗМІ щодо «наведення порядку в країні» за нацистськими німецькими стандартами (як позитивний приклад наводиться, коли нацистів виводили з поїзда, а жінку та її внучку, у яких не було квитків, розстрілювали перед всі пасажири).
  • Офіційні державні ЗМІ називали протестуючих «тваринами», щоб знелюднити їх, щоб виправдати катування та вбивства[24].

2021

У березні міліціянти режиму Лукашенка (прокуратура Гродно) заборонили виставу, що засуджує фашизм та нацизм, на прикладі Голокосту, оскільки побачили аналогії із ситуацією в Білорусі.

17 квітня ФСБ Росії заявила, що допомогла попередити повалення режиму Лукашенко «за встановленим сценарієм» кольорових революцій «із залученням місцевих та українських націоналістів». 21 квітня президент РФ Путін згадував Білорусь у контексті спроби повалення режиму Лукашенко як контрольовану Росією територію, на якій Росія визначатиме, що було переворотом, а що ні.

26 лютого силовики затримали понад два десятки літніх (пенсіонерок) жінок за приватне читання білоруських книг в електричці (твори Янки Купала, Володимира Караткевича, Василь Биков та інших відомих білоруських письменників). За час перебування у слідчому ізоляторі до офіційного судового розгляду відбувалися тортури (утримання в неналежних умовах при низьких температурах, без матраців, ковдр, їжі). Деяких із затриманих оштрафували на кілька пенсій, а деяких — до штрафу. 21 квітня міліціянти затримали та незабаром засудили 15-річного Адама Шпаковського до 15 днів ув'язнення. Офіційною причиною проникнення в квартиру та її обшуку стала скарга сусідів, в якій нібито про пенсіонера було написано, що «він дістав усіх своєю білоруською мовою». 2 травня 2021 року жительку Мінська затримали та засудили за штори з білоруськими національними орнаментами на вікнах її квартири.

21 квітня Парламентська асамблея Ради Європи прийняла дві резолюції щодо ситуації в Білорусі. У резолюції «Порушення прав людини в Білорусі вимагають міжнародного розслідування» підкреслюється, що «мирні акції протесту після фальсифікацій президентських виборів 9 серпня 2020 року були жорстоко придушені режимом Лукашенка, а багатьох протестувальників заарештовано та піддано тортурам». У резолюції зазначається, що особи, причетні до таких порушень прав людини, не переслідувались у Білорусі. У резолюції «Нагальна потреба в реформуванні виборчої системи в Білорусі» зазначається, що виборча система в Білорусі «стала основним чинником поточної політичної, економічної та кризи прав людини».

У відповідь на протести в Білорусі (з 2020) навесні 2021 р. Національні збори режиму Лукашенка прийняли зміни до законів про ЗМІ, масові заходи, протидію екстремізму, правоохоронну діяльність, Кодекс про адміністративні правопорушення та Кримінальний кодекс.[26] На думку експертів, пакет нормативно-правових актів, засуджений Комітетом захисту журналістів, додатково пригнічує свободу слова та право на поширення інформації.[26] За словами голови Білоруської асоціації журналістів Андрія Бастунця, поправки були внесені, щоб узаконити репресивну практику щодо засобів масової інформації, яка широко застосовується з 2020 року, нехтуючи конституцією та міжнародними договорами.[26] Експерти зазначають, що багато формулювань законів навмисно розмиті, тому практично будь-яку непопулярну публікацію можна кваліфікувати як порушення, наприклад, нанесення шкоди національним інтересам.[26] Водночас те, що становить «національний інтерес», визначається чиновниками, які ототожнюють це з інтересами збереження режиму Лукашенка.[26] Зокрема, фактично забороняється стримування несанкціонованих дій (хоча санкції на них від опонентів режиму неможливо отримати).[26] За будь-яку критику влади, автор ризикує бути притягнутим до відповідальності за статтею «про дискредитацію Республіки Білорусь» і отримати до чотирьох років в'язниці.[26] З 2020 року блокування соціально-політичних сайтів («Naviny.by», «Салідарнасць», «Єврорадіо» та десятки інших) набуло широкого поширення, що суттєво вплинуло на їхній трафік та доходи від реклами.[26]

23 травня режим Лукашенка за допомогою військового винищувача МіГ-29 перехопив пасажирський рейс Ryanair 4978 і затримав білоруського журналіста Романа Протасевича, який летів з Афін до Вільнюса. За словами прем'єр-міністра Польщі Матеуша Мазовецького, «викрадення цивільного літака є безпрецедентним актом державного тероризму, який не може залишитися безкарним»[27].

За даними Amnesty International, міліціянти режиму займаються переслідуваннями лікарів за надання першої допомоги учасним протестів[28][29].

19 червня представники Білорусі, призначені режимом Лукашенко, були єдиними, які проголосували проти резолюції ООН, що закликала припинити постачання зброї в М'янму, де після державного перевороту військовими було вбито понад 800 людей – учасників протестів.[30]

Див. також

Примітки
  1. РАЦЫЯ, РАДЫЁ (24 серпня 2020). Зянон Пазьняк: Мацуйма нашу нацыянальную сілу!. Радіо «Рація» (пол.). Процитовано 26 травня 2021.
  2. Россия пришла на поддержку хунте Мьянмы. Наша Ніва (рос.). Процитовано 26 травня 2021.
  3. «Можна мець любы пункт гледжання наконт палітыкі Лукашэнкі, але…» Пуцін згадаў Беларусь у пасланні. Наша Ніва (біл.). Процитовано 26 травня 2021.
  4. BIELARUS.org — №508 — Антыбеларуская дзейнасьць прыхільнікаў Лукашэнкі. www.bielarus.org. Процитовано 26 травня 2021.
  5. ДЗІЎНЫЯ СПРАВЫ Ў БЕЛАРУСКІМ ЗАМЕЖЖЫ - Зянон Пазьняк — Старшыня Кансэрватыўна-Хрысьціянскай Партыі — БНФ. pazniak.info. Процитовано 26 травня 2021.
  6. Сяргей Навумчык. Дзевяноста пяты. Беларуская Палічка (біл.). Процитовано 26 травня 2021.
  7. Антончык: Мы глядзелі на Лукашэнку паблажліва. Радыё Свабода (біл.). Процитовано 26 травня 2021.
  8. «Маўр» Лукашэнкі, або той, хто зьмяніў герб і сьцяг. Радыё Свабода (біл.). Процитовано 26 травня 2021.
  9. Рэфэрэндум-95 пра сымболіку і мову ня быў легітымным. Радыё Свабода (біл.). Процитовано 26 травня 2021.
  10. Сапраўдныя беларускія сімвалы: вось што трэба ведаць пра Пагоню і БЧБ. Наша Ніва (біл.). Процитовано 26 травня 2021.
  11. Бачышча, Юрый; Унучак, Андрэй (15 січня 2019). Пратэстанцкая царква i беларускі нацыянальны рух у Заходняй Беларусі (1918–1939). Przegląd Środkowo-Wschodni. 4/2019. с. 159–182. ISSN 2543-618X. doi:10.32612/uw.2543618x.2019.pp.159-182. Процитовано 26 травня 2021.
  12. «Прымушалі сьпяваць гімн, хто ня ведаў — зьбівалі». У Берасьці вызвалены зь міліцыі падлетак заявіў пра катаваньні. Радыё Свабода (біл.). Процитовано 26 травня 2021.
  13. «Пхалі дубінку ў горла, білі ў вочы». Школьнік трапіў у кому пасьля нападу АМАПу. ВІДЭА. Радыё Свабода (біл.). Процитовано 26 травня 2021.
  14. «Разрэзалі шорты ззаду нажом». Мянчук расказаў аб згвалтаваньні АМАПам падчас затрыманьня. ВІДЭА. Радыё Свабода (біл.). Процитовано 26 травня 2021.
  15. СТАРАЯ МЕЛОДИЯ БЕЛОРУССКОГО ГИМНА С НОВЫМИ СЛОВАМИ ВПОЛНЕ СООТВЕТСТВУЮТ ТРАГИЧЕСКОМУ ПЕРИОДУ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ИСТОРИИ, СЧИТАЕТ ИЗВЕСТНЫЙ МУЗЫКАНТ А.ФРОЛОВ | | АФН | Белорусские новости | Республика Беларусь | Минск. afn.by. Процитовано 26 травня 2021.
  16. Зь Беларусі высылаюць амбасадара Латвіі і дыпляматаў, Латвія адказала сымэтрычна. Радыё Свабода (біл.). Процитовано 26 травня 2021.
  17. http://journal.palityka.org/wp-content/uploads/2015/04/14-2010_05_Rudling.pdf
  18. Валянцін Голубеў: Да рэферэндуму 1995 года Лукашэнка яшчэ саромеўся. Белсат (біл.). Процитовано 26 травня 2021.
  19. Arche - Дзяржаўная сымболіка Беларускай Народнай Рэспублікі. web.archive.org. 13 травня 2009. Процитовано 26 травня 2021.
  20. Bahdankevich, Svi︠a︡tlana; Maisenya, L.; Tavarystva belaruskaĭ movy imi︠a︡ Frantsishka Skaryny (2000). Ani︠a︡menne : z khroniki znishchėnni︠a︡ belaruskaĭ movy. Vilʹni︠a︡: "Gudas". ISBN 9986951827 Перевірте значення |isbn= (довідка). OCLC 46462463.
  21. Кроў, «фашысты» і Васіль Быкаў. Як адзначалі Дзень Волі апошнія 30 гадоў. Белсат (біл.). Процитовано 26 травня 2021.
  22. Івашын, Д. (11 вересня 2020). Міністэрства абароны абараняе не народ. Новы Час (біл.) (34 (693)): 23.
  23. Як Лукашэнка хваліў Гітлера. Радыё Свабода (біл.). Процитовано 26 травня 2021.
  24. Прапаганда нянавісці на дзяржаўным тэлебачанні. Белсат (біл.). Процитовано 26 травня 2021.
  25. Разьбітае гайкамі за бел-чырвона-белыя колеры акно аказалася не адзіным. Радыё Свабода (біл.). Процитовано 26 травня 2021.
  26. Класковский, Александр (6 травня 2021). Независимые СМИ в Беларуси, похоже, решено выжечь огнеметом (рос.). naviny.by. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 11 травня 2021.
  27. «Гэта беспрэцэдэнтны акт дзяржаўнага тэрарызму». Міжнародныя рэакцыі на прымусовую пасадку ў Менску самалёта Ryanair. Радыё Свабода (біл.). Процитовано 26 травня 2021.
  28. http://eurasia.amnesty.org/wp-content/uploads/2021/06/belarus-crackdown-on-medics.pdf
  29. У Білорусі режим Лукашенка переслідує медиків за участь в акціях протесту, - Amnesty International (укр.). РБК-Україна. Процитовано 17 червня 2021.
  30. А Беларусь супраць. ААН заклікала спыніць пастаўкі зброі ў Мʼянму і вызваліць палітвязьняў (біл.). Радыё Свабода. 19 червня 2021. Процитовано 20 червня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.