Жиляєв Микола Сергійович

Микола Сергійович Жиляєв (6 (18) жовтня 1881, Курськ — 20 січня 1938, Комунарка (полігон)) — російський композитор, музичний критик, педагог, піаніст.

Навчався приватно у С. Танєєва (1896 — 1900), потім — в Московській консерваторії у М. Іпполітова-Іванова (закінчив у 1905).

В 1905 — 1909 активно компонував, деякі його твори були видані фірмою Юргенсона, проте надалі відійшов від композиції.

Виступав також як піаніст, на «Музичних виставках» в Москві акомпанував М. А. Дейша-Сіоніцькій.

Як музичний критик працював у журналах «Золоте руно», «Московський тижневик», «Музика», газеті «Руль» (писав під псевдонімом Пер Гюнт).

Будучи одним з близьких друзів Олександра Скрябіна, Жиляєв брав участь у редагуванні ряду творів композитора (зокрема, пізніх сонат).

Незадовго до початку Першої світової війни зайнявся викладанням, серед його учнів були Олексій Станчинський, Самуїл Фейнберг, Анатолій Александров.

У роки Громадянської війни працював у штабі М. М. Тухачевського на посаді бібліографа.

З 1922 — член редколегії музичного сектора Держвидаву, де брав участь у складанні повного зібрання творів Скрябіна.

В 1926 — 1930 і 1933 — 1937 викладав композицію в Московській консерваторії.

Музикант, який володів харизматичною особистістю та найширшим кругозором, Жиляєв справив значний вплив на формування творчих поглядів своїх учнів, серед яких — відомі в майбутньому музиканти:

• Євген Голубєв,
• Арам Хачатурян,
• Лев Кніппер,
• Кирило Кондрашин,
• Антоніо Спадавеккіа,
• Даніель Житомирський,
• Сигізмунд Кац,
• Олексій Станчинський,
• Самуїл Фейнберг,
• Анатолій Александров

Заарештований 3 листопада 1937 року. Розстріляний 20 січня 1938 за вироком ВКВС. Реабілітований у квітні 1961[1].