Розстрільний полігон «Комунарка»
Розстрі́льний поліго́н «Комуна́рка» — спецоб'єкт НКВС СРСР[1], нині кладовище у районі 24-го кілометра Калузького шосе Московської області. Тут під час Сталінських репресій проводилися масові[2] розстріли[3].
| Розстрільний полігон «Комунарка» | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||
| Інформація про цвинтар | |||||||||
| 55°34′45″ пн. ш. 37°27′21″ сх. д. | |||||||||
| Країна |
 Росія | ||||||||
| Розташування |
Sosenskoye Settlementd Q21349395? Ленінський район Q18400923? Ленінський район | ||||||||
| Статус | place of executiond | ||||||||
| Охоронний статус | об'єкт культурної спадщини Росії регіонального значенняd | ||||||||
 | |||||||||
| |||||||||
  Розстрільний полігон «Комунарка» Розстрільний полігон «Комунарка» (Росія) | |||||||||
Історія
Цей об'єкт НКВС СРСР відомий як місце масових розстрілів у 1930–1950 роках. Тут страчували засуджених до «Першої категорії» Воєнною колегією Верховного суду СРСР. Страта відбувалася в день винесення вироку.
За оцінками експертної комісії ФСБ, яка проводилася у 1993 році, на полігоні «Коммунарка» покоїться прах від 10-ти до 14-ти тисяч осіб, з них близько 5 тисяч відомі поіменно[2]. За іншими даними — до 30 тисяч, з яких близько 10 тисяч встановлені поіменно[1].
На території "Коммунарки" поховані останки представників понад 60 національностей, громадян 11 країн. У списку жертв - політичні та громадські діячі Литви, Латвії, Естонії, лідери Комінтерну, які представляли комуністичні рухи Німеччини, Румунії, Франції, Туреччини, Болгарії, Фінляндії, Угорщини. А уряд Монголії, яка вважалася головним та найвірнішим союзником СРСР, був знищений тут у повному складі в один день[3].
Неподалік від місця розстрілів знаходилася дача наркома НКВС СРСР Генріха Ягоди[3].
Відомі особи, які були тут страчені
- Бєлобородов Олександр Георгійович (1891–1938) — радянський політичний і партійний діяч.
- Біценко Анастасія Олексіївна (1875–1938) — революційна діячка Російської імперії. Член ЦК партії соціалістів-революціонерів, член її Бойової організації.
- Богомолов Дмитро Васильович (1890–1938) — український та радянський дипломат.
- Бухарін Микола Іванович (1888–1938) — радянський діяч, економіст, академік АН СРСР.
- Бубнов Андрій Сергійович (1884–1938) — радянський політичний діяч.
- Карпеченко Георгій Дмитрович — російський генетик і селекціонер.
- Поліванов Євгеній Дмитрович (1891–1938) — радянський лінгвіст, один з перших радянських соціолінгвістів.
- Риков Олексій Іванович (1881–1938) — радянський політичний діяч.
- Ахундов Рухулла Алі-огли (1897–1938) — азербайджанський революціонер, радянський партійний та державний діяч.
- Ікрамов Акмаль Ікрамович (1896–1938) — 1-й секретар ЦК КП(б) Узбекистану.
- Ходжаєв Файзулла Убайдуллаєвич (1896–1938) — голова Ради Народних Комісарів Узбецької РСР.
- Павлов Дмитро Григорович (1897–1941) — радянський воєначальник, генерал армії.
- Коробков Олександр Андрійович (1897–1941) — радянський воєначальник, генерал-майор.
Примітки
- Лукіна Марія Вотчина НКВД — спецобъект «Коммунарка»[недоступне посилання з квітня 2019] 09.07.2008
- Мемориал: растрельные списки Коммунарки. Меморіал. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 11 березня 2010.
- Миколай Фігуровський Спецобъект Монастырь. Грехи чекистов замолят монахи? Архівовано 13 вересня 2011 у Wayback Machine. 11.10.2007