Жовтий карлик

Жовтий карлик — тип невеликих зір головної послідовності, що мають масу від 0,78 до 1,05 маси Сонця та належать до спектрального класу G. Термін «жовтий карлик» є неточним, адже насправді колір зірок класу G змінюється від білого (в більш яскравих типів, таких, як Сонце) до ледь жовтуватого (в менш масивних і менш яскравих зірок)[1]. Основним джерелом енергії цих зір є термоядерний синтез гелію з водню.
Термін «жовтий карлик», незважаючи на його розповсюдженість, не вживається фаховими астрономами, які надають перевагу терміну G-зорі[2].

Сонце, типовий приклад зорі класу G V

Температура поверхні жовтих карликів лежать в інтервалі 5200—6700 K, їх спектральні класи G0VG9V. Характеристика спектру: лінії H і Ca інтенсивні; лінія 4226 Å і лінія Fe I теж інтенсивні; численні лінії нейтральних металів; лінії водню слабшають до класу G9.
Найвідомішим жовтим карликом є наше Сонце (спектральний клас G2).

Тривалість життя жовтого карлика (час перебування на головній послідовності) — від 5 до 15 мільярдів років (для спектральних класів G0 та G9 відповідно). Після того, як у термоядерних реакціях водневого циклу "спалюється" водень у ядрі, зоря спочатку охолоджується та стискається, а потім, після «запалювання» потрійної альфа-реакції, збільшується у декілька разів та перетворюється на червоного гіганта. Прикладом може бути Альдебаран. Подальша еволюція червоного гіганта призводить до скидання зовнішніх шарів з утворенням планетарної туманності та маленького щільного білого карлика.

Фізичні параметри зір Головної Послідовності класу G

У таблиці подано усереднені значення параметрів[3]. Загалом, відповідні параметри окремої вибраної зорі цього спектрального класу можуть відрізнятися від поданих нижче.

КласB-VV-Rb-yMVBCTeff, °KR/RΟlog gM/MΟVsin(i),
км/сек.
G00.590.500.364.4-0.0559431.124.41.166.4
G20.630.530.394.7-0.0858111.084.41.114.8
G50.680.540.435.1-0.1156570.954.51.053.4
G70.740.580.485.6-0.1654860.914.50.972.6

Див. також

Примітки

  1. What color are the stars?. www.vendian.org. Процитовано 20 серпня 2018.
  2. G-зорі // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 160. — ISBN 966-613-263-X.
  3. David F. Gray "The observations and analysis of Stellar Phorospheres", Cambridge University Press 2005
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.