Жовтий карлик

Жовтий карлик — тип невеликих зір головної послідовності, що мають масу від 0,78 до 1,05 маси Сонця та належать до спектрального класу G. Термін «жовтий карлик» є неточним, адже насправді колір зірок класу G змінюється від білого (в більш яскравих типів, таких, як Сонце) до ледь жовтуватого (в менш масивних і менш яскравих зірок)[1]. Основним джерелом енергії цих зір є термоядерний синтез гелію з водню.
Термін «жовтий карлик», незважаючи на його розповсюдженість, не вживається фаховими астрономами, які надають перевагу терміну G-зорі[2].

Сонце, типовий приклад зорі класу G V

Температура поверхні жовтих карликів лежать в інтервалі 5200—6700 K, їх спектральні класи G0V—G9V. Характеристика спектру: лінії H і Ca інтенсивні; лінія 4226 Å і лінія Fe I теж інтенсивні; численні лінії нейтральних металів; лінії водню слабшають до класу G9.
Найвідомішим жовтим карликом є наше Сонце (спектральний клас G2).

Тривалість життя жовтого карлика (час перебування на головній послідовності) — від 5 до 15 мільярдів років (для спектральних класів G0 та G9 відповідно). Після того, як у термоядерних реакціях водневого циклу "спалюється" водень у ядрі, зоря спочатку охолоджується та стискається, а потім, після «запалювання» потрійної альфа-реакції, збільшується у декілька разів та перетворюється на червоного гіганта. Прикладом може бути Альдебаран. Подальша еволюція червоного гіганта призводить до скидання зовнішніх шарів з утворенням планетарної туманності та маленького щільного білого карлика.