Жозеф де Местр

Жозе́ф Марі́, граф де Местр (фр. Joseph-Marie, Comte de Maistre; 1 квітня 1753, Шамбері, півд.сх. Франція — 26 лютого 1821, Турин, Італія — франкомовний (підданий Сардинії) католицький філософ, літератор, політик і дипломат, представник фундаментального консерватизму.

Жозеф де Местр
Народився 1 квітня 1753(1753-04-01)[1][2][…]
Шамбері[3]
Помер 26 лютого 1821(1821-02-26)[1][2][…] (67 років)
Турин, Турин, Q28769252?[3]
Країна Kingdom of Sardinia (1720-1861)d
Діяльність філософ, політик, письменник, історик, дипломат, адвокат
Alma mater Туринський університет
Знання мов французька[1]
Членство Académie des sciences, belles-lettres et arts de Savoied і Туринська академія наук[3]
Титул граф
Посада посол
Конфесія католицтво
Рід de Maistre (family)d
Батько François-Xavier Maistred
Брати, сестри Xavier de Maistred і André-Marie de Maistred
Діти Rodolphe de Maistred
Нагороди
Кавалер ордена Святих Маврикія й Лазаря

Біографія

Пройшов надзвичайно цікавий життєвий шлях, який позначився на його філософських поглядах. У молоді роки Жозеф де Местр брав активну участь у діяльності французького масонства. Але в кінцевому підсумку дуже розчарувався в ідеях масонів і лібералів, почав заперечувати значення французької революції, відмовився від просвітницького світогляду, перейшовши на радикальні католицькі й монархічні позиції.

Цікавим є те, що Жозеф де Местр не був сліпим апологетом соціального порядку, що передував Великій французькій революції. Свій ідеал він убачав не в майбутньому, а в минулому. Недолікам сучасної йому доби протиставляв ідеал католицько-феодального середньовіччя. Якщо масони-ліберали вважали «альтернативною сакральністю» нове світське суспільство свободи, рівності й братерства, то де Местр пропонував повернутися для цього до джерел, протиставляючи сучасності не утопію майбутнього (революцію), а утопію минулого — Реставрацію.

Учнем і молодшим соратником Жозефа де Местра був Петро Чаадаєв, якого можна вважати засновником не загальновідомого модерністського «західництва», а його правоконсервативної альтернативи. Через це в нинішній Росії він став прикладом та авторитетом для проєвропейського флангу сучасних російських традиціоналістів.

Джерела

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Туринська академія наук — 1757.

Література
  • М. Гордієнко. Местр Жозеф де // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.442 ISBN 978-966-611-818-2
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.