Жоржиньйо (футболіст, 1964)

Народився 17 серпня 1964 року в місті Ріо-де-Жанейро. Вихованець футбольної школи клубу «Америка» (Ріо-де-Жанейро), де він до 13 років грав на позиції центрального захисника, а потім, через занадто невисокий зріс, став грати на фланзі оборони[1].

Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1983 року в основній команді того ж клубу, в якій провів два сезони, взявши участь у 20 матчах чемпіонату.

Своєю грою на переможному для бразильців чемпіонаті світу серед юніорів привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Фламенго», до складу якого приєднався на початку 1985 року. У «Фламенго» Жоржиньйо замінив Леандро, який через проблеми з колінами був змушений грати в центрі оборони[1]. Його дебютною грою став матч 15 липня 1985 року проти «Ботафого», в якому «Фла» переміг 1:0[2]. Жоржиньйо виступав за «Фламенго» протягом 5 років та допоміг клубу виграти чемпіонат штату Ріо-де-Жанейро та чемпіонат Бразилії. Всього за «Фламенго» Жоржиньйо провів 246 матчів та забив 8 голів[2]

1989 року уклав контракт з клубом «Баєр 04». Ця команда грала за схемою 5-3-2 або 3-5-2, з двома крайніми захисниками, якs закривали всю «бровку» поля. Завдяки цій тактиці, Жоржиньйо зміг розкритися і в наступальних діях, часто ассистуючи партнерам та інколи навіть забиваючи сам. У складі «фармацевтів» провів три роки своєї кар'єри гравця. Більшість часу, проведеного у складі «Баєра», був основним гравцем захисту команди.

З 1992 року три сезони захищав кольори «Баварії», з якою став чемпіоном Німеччини та володарем Кубка УЄФА. Однак, якщо в перших двох сезонах Жоржиньйо здебільшого виходив на поле в основному складі, то в третьому він провів лише 10 ігор — його «витіснив» зі складу молодий новачок команди Маркус Баббель.

1995 року Жоржиньйо виїхав до Японії, перейшовши, за запрошенням колишнього партнера по «Фламенго», Зіку, в клуб «Касіма Антлерс»[1]. Там бразилець провів 4 роки, виграв два чемпіонати Японії, Кубок Японії і один раз був визнаний найкращим гравцем чемпіонату

1999 року Жоржиньйо повернувся до Бразилії, де виступав за клуби «Сан-Паулу» та «Васко да Гама».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Флуміненсе», за команду якого виступав протягом 2001–2003 років.

З 1983 року виступав в олімпійській збірній, разом з якою виграв срібну медаль на Панамериканських іграх в 1983 році та на Олімпійських іграх в Сеулі 1988 року. Крім того, 1983 року також став віце-чемпіоном Південної Америки до 19 років, а також вигравав з командою чемпіонат світу (U-20).

1987 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії. Того ж року у складі команди був учасником розіграшу Кубка Америки 1987 року в Аргентині, де бразильці несподівано не змогли вийти з групи.

Після цього у складі збірної був учасником двох поспіль чемпіонатів світу — чемпіонату світу 1990 року в Італії та чемпіонату світу 1994 року у США, здобувши того року титул чемпіона світу.

Після цього був учасником розіграшу Кубка Америки 1995 року в Уругваї, де разом з командою здобув «срібло».

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 64 матчі, забивши 3 голи.

Тренерську кар'єру Жоржиньйо розпочав 2005 року, очоливши «Америку», де починав і свою ігрову кар'єру. Молодий наставник провів з командою 14 матчів і був звільнений, після серії невдалих матчів.

31 липня 2006 року Жоржиньйо був призначений помічником Дунги у збірній Бразилії. Також у двох іграх, зі Швецією та Північною Ірландією, Жоржиньйо самостійно тренував збірну через дискваліфікацію Дунги[3], причому обидва матчі бразильці виграли[4].

29 серпня 2010 року був оголошений новим тренером «Гояса». 8 жовтня того ж року, не витримавши напору правління і практично вилетівши з командою в Серію B, був звільнений.

1 березня 2011 року став новим тренером «Фігейренсе» і після вдалого сезону в Серії А 2011 року (7 місце) покинув клуб, заявивши, що шукає «нові виклики»[5] і в кінці 2011 року очолив японський клуб «Касіма Антлерс»[6], з якою виграв кубок японської ліги 2012 року.

17 березня 2013 Жоржиньйо очолив «Фламенго». Проте невдалі виступи в Кубку Ріо і на початку нового чемпіонати призвели до чого, що вже 6 червня він був звільнений[7].

25 серпня 2013 року став головним тренером «Понте-Прети». Під його командуванням команда опустилась до Серії Б, але дійшла до фіналу Кубка Лібертадорес. Незважаючи на це 13 грудня 2013 клуб оголосив, що тренер не буде продовжити свою роботу з командою[8].

Протягом частини 2014 року очолював еміратський клуб «Аль-Васл», після чого повернувся на батьківщину, ставши головним тренером команди «Васко да Гама». У подальшому тренував ще низку бразильських клубних команд.

• Жоржиньйо (футболіст, 1964) на сайті ФІФА (англ.)

• Жоржиньйо на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Жоржиньйо (футболіст, 1964) на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Жоржиньйо на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Жоржиньйо на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Жоржиньйо на sambafoot.com (англ.)
• Жоржиньйо на сайті fussballdaten.de (нім.)