Жорж Пішар

Жорж Пішар народився 17 січня 1920 року в Парижі. Навчався у школі прикладних мистецтв. Спершу хотів стати письменником, але в 1946 році зосередився на графіці. Малював рекламу, ілюстрації та карикатури в різній пресі, зокрема «Le Rire» та «Les Veillées des Chaumières». Його першим коміксом став «Міс Мімі», створений у 1956 році для журналу «La Semaine de Suzette». Паралельно викладав у школі прикладних мистецтв.

У 1964 році він об'єднався з письменником Жаком Лобом і разом вони започаткували гумористичний комікс «Тенебракс» для журналу «Chouchou» і пригодницько-пародійний комікс «Підводник» для тижневика «Pilote». На фоні сексуальної революції у Франції в 1960-і, славу їм принесли однак еротично-гумористичні комікси про Бланш Епіфані — молоду жінку, що постійно встряє в пікантні ситуації. Вперше надрукований у 1967 в журналі «V», він продовжувався, зображаючи пригоди Блаш в місцях, де в той час відбувались які-небудь резонансні події: США, Африка, В'єтнам. Наступним став «Одіссей» (1968) для «Linus».

У 1970 Жорж Пішар разом з Жоржем Воленскі започаткував комікс про Полетту, що через відверті обкладинки був заборонений в низці муніципалітетів Франції. Втім, це ж посприяло популярності коміксів Пішара. Їх ідейними продовжувачами стали «Кароліна Холера» (1976, «L'Écho des Savane»), «Марія-Габріелла» (1981, «Glénat») і «Кармен» (1981, «Albin Michel»). Впродовж багатьох років також співпрацював з Дені Дубосом, малюючи комікси різної тематики, та письменником-фантастом Жаном-П'єром Андервоном та Роберто Равіолою.

Жорж Пішар прославився в 1980-90-ті еротичними коміксовими адаптаціями класичних романів, таких як «Золотий віслюк», «Дон Жуан» чи «Жерміналь», а також ілюстрованою «Кама-сутрою».

Помер у Парижі 7 червня 2003 року[2].

Свої роботи для журналів Жорж Пішар часто виконував у кольорі без штриховки. Натомість в коміксах, що видавалися окремо, проявлявся його чорно-білий стиль з багатьма деталями та густою штриховкою. Малюнки виконувались тушшю та кульковою ручкою[3]. Пішар вважав себе доволі повільним художником, тому віддавав перевагу саме чорно-білим зображенням[4].

Героїні його коміксів — це зухвалі молоді витривалі жінки з підкреслено великими грудьми та стегнами, деталізованими стопами, мигдалеподібної форми очима та виразним макіяжем. Якщо жінки мають досить реалістичне зображення, то чоловіки в Пішара нерідко карикатурні, або просто непривабливі[5]. Сам художник вважав, що його стиль має чимало слабких місць, бо він прагнув не наслідувати когось, а створити власний стиль. Щодо його жіночих образів, Пішар захоплювався картинами Жана Енгра, Жака-Луї Давіда та Альфонса Мухи[4].

Пішар часто звертався до садо-мазохістської тематики, його героїнь викрадають, відсилають на каторгу чи в гарем, заковують в кайдани, піддають несправедливим покаранням, принижують і катують, а ті при цьому проявляють покірність і виправляються. Дія нерідко відбувається в індустріальних зонах — на гротескних фабриках, кар'єрах, будівництвах[5]. Як згадував сам художник, на нього вплинули бачені в дитинстві картини «Викрадення сабінянок» і «Турецькі лазні» Енгра[4].

Жорж Пішар вважається одним з найяскравіших французьких коміксистів 1960-70 років[3]. Хоча славу йому принесла головним чином відверта еротика, нею здобутки не обмежувались. Так, «Одіссей» Жоржа Пішара було визнано часописом «Science Fiction and Fantasy Book Review» за 1979-80 роки як «відмінне осучаснення епосу з науково-фантастичним ухилом»[6].

В «Путівнику Routledge по коміксах» відзначалося, що Пішар «схопив» дух епохи і його еротичні комікси в тематиці та виконанні перегукуються з японською манґою 1980-х. По обидва боки океану в мальованій еротиці створювалися майстерно намальовані твори, що намагалися дослідити, а часом і заперечити суспільні табу, вражаючи читачів бентежними сценами[7]. Одним з найбільших виробників порнографії БДСМ-тематики кінця 1990-х, початку 2000-х — Insex, підкреслювалось, що саме твори Жоржа Пішара з їх «чудернацьким, часто неможливим» бондажем послугували основою для багатьох сцен[8].

• Georges Pichard в Independent
• Georges Pichard на Lambiek Comiclopedia