Жуль Ренар

Жуль Ренар
фр. Pierre-Jules Renard
Жуль Ренар близько 1900 року
Ім'я при народженні фр. Pierre-Jules Renard
Народився 22 лютого 1864(1864-02-22)
Шалон-дю-Мен
Помер 22 травня 1910(1910-05-22) (46 років)
Париж
Поховання Q30012604?
Громадянство  Франція
Національність  Франція
Діяльність письменник
Мова творів французька[1]
Нагороди
 Жуль Ренар у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Роботи у  Вікіджерелах

Жуль Рена́р (фр. Pierre-Jules Renard, 22 лютого 1864, Шалон-дю-Мен, деп. Майєнн — 22 травня 1910, Париж) — французький письменник.

Біографія

Рано втратив обох батьків. Навчався в ліцеї міста Невера, де жив у пансіоні. 1881 року переїхав до Парижа, щоб вступити в Еколь Нормаль, проте відмовився від цього плану за браком грошей. Підробляв гувернерством, перебивався випадковими заробітками, літературною поденщиною.

З 1887 року зблизився з членами салону Рашильд, мав творчі стосунки з новим видавництвом «Меркюр де Франс», проте не поділяв його символістської програми, зокрема — рішуче не приймав творчості Малларме. 1894 року познайомився з Тулуз-Лотреком, який ілюстрував збірку Ренара «Природні історії» (1894) та написав портрет письменника.

У період справи Дрейфуса Ренар прийняв сторону дрейфусарів, виступав проти агресивно-націоналістичних настроїв, що охопили в той період французьке суспільство. Був близький до соціалістів, друкувався в заснованій Жоресом газеті «Юманіте». 1904 року був обраний від партії соціалістів мером бургундського містечка Шитрі-ле-Мін (тут жив його батько, а з дворічного віку жив він сам).

Фелікс Валлотон. Портрет Жуля Ренара, 1898

Визнання

1907 року був обраний членом Гонкурівської академії, його кандидатуру висунув Октав Мірбо.

На тексти з книги Ренара «Природні історії» написав музику Моріс Равель. Повість «Рижик» була екранізована 1932, 1952, 1972, 1996, 2003 року. Про письменника знято документально-ігровий фільм «Жуль Ренар, життя і творчість» (1972)

Твори
Проза
  • Crime de village (1888)
  • Sourires pincés (1890) Онлайн
  • L'Écornifleur (1892) Онлайн
  • La Lanterne sourde (1893) Онлайн
  • Coquecigrues (1893)
  • Deux fables sans morale (1893)
  • Le Coureur de filles (1894)
  • Histoires naturelles (1894) Онлайн
  • Poil de carotte (1894) texte en ligne
  • Le Vigneron dans sa vigne (1894) Онлайн
  • La Maîtresse (1896) Texte en ligne
  • Bucoliques (1898)
  • Les Philippe (1907) Онлайн
  • Patrie (1907) Онлайн
  • Mots d'écrit (1908)
  • Ragotte (1909)
  • Nos frères farouches (1909)
  • Causeries (1910)
  • L'Œil clair (1913)
  • Les Cloportes (1919)
Драми
Щоденник
  • Journal, 1887-1910 (1925) Онлайн
  • Leçons d'écriture, Les Éditions du Sonneur (2008)

Література
  • Michel Autrand, « L’humour de Jules Renard », thèse de doctorat, Paris, Klincksieck, 1978
  • Henri Bachelin, Jules Renard, 1864-1910. Son œuvre, Paris, 1930
  • Léon Guichard, « L’œuvre et l’âme de Jules Renard », thèse de doctorat, Paris, Nizet et Bastard, 1935
  • Pierre Nardin, La Langue et le style de Jules Renard, Paris, Droz, 1942
  • Marcel Pollitzer, Jules Renard. Sa vie. Son œuvre, Paris, La Colombe, 1956
  • Pierre Schneider, Jules Renard par lui-même, Paris, Le Seuil, 1956
  • Maurice Toesca, Jules Renard, Paris, Albin Michel, 1977
  • Serge Zeyons, Monsieur Poil de carotte, Paris, Les Éditeurs français réunis, 1976
  • Henri Raczymow, "Le puits et la vérité. Passion de Jules Renard" in Les Temps modernes n°611-612, janvier 2001

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.