Журавель Андрій Андрійович
Журавель Андрій Андрійович (1892, Софіївка, Амурський край, Росія — 20 жовтня 1938, тюрма НКВД СССР Харків) — лікар-фтизіатр, член Української Центральної Ради. Уродженець Зеленого Клину. Полковий лікар Першого українського козацького полку імені гетьмана Богдана Хмельницького.
| Журавель Андрій Андрійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1892 с. Софіївка, Російська імперія |
| Помер |
20 жовтня 1938 м. Харків, УРСР·розстріл |
| Громадянство |
Російська імперія →  УНР → СРСР |
| Діяльність | громадський діяч, лікар |
| Відомий завдяки | член Української Центральної Ради |
| Alma mater |
Санкт-Петербурзька військово-медична академія Томський університет |
| У шлюбі з | Віра Туркало |
| Діти | донька — Леся Журавель |
Швагро українського хіміка, учасника процесу СВУ Костя Туркала.
Жертва сталінського терору.
Життєпис
Народився в родині українського колоніста Зеленого Клину Андрія Журавля, який займався підприємництвом.
1905 р. закінчив школу в Нікольську-Уссурійському, 1909 — владивостоцьку гімназію. Зарахований до Санкт-Петербурзької військово-медичної академії. Невдовзі був змушений перевестися на медичний факультет Томського університету.
У березні 1917 року бере участь у Всеукраїнському студентському з'їзді та стає членом Української Центральної Ради. Згодом — полковий лікар Першого українського козацького полку імені гетьмана Богдана Хмельницького. У 1918 році їде до Німеччини у складі військово-санітарної місії, де відвідує лекції на медичному факультеті Берлінського університету та знайомиться з роботою Інституту Роберта Коха.
В радянський час працює вчителем природознавства у с. Ружична (тепер входить до складу м. Хмельницький), завідувачем поліклініки у селі Купин (нині Городоцький район, Хмельницька область).
1925 року А. А. Журавель з дружиною та донькою переїжджає до Харкова. Тут працює в протитуберкульозному диспансері, асистентом Всеукраїнського інституту туберкульозу, міським інспектором із туберкульозу, лікарем в'язниці на Холодній горі.
Невдовзі його обирають доцентом Інституту удосконалення лікарів у Харкові і запрошують на провідну роботу за фахом до складу Наркомату охорони здоров'я УРСР.
Упродовж 1927–1936 рр. лікар А. Журавель опублікував близько 30 наукових і 20 науково-популярних робіт. Під час Голодомору 1932–1933 років на засіданні у Наркоматі охорони здоров'я заявив, що потрібно вжити невідкладних заходів для порятунку мільйонів людей, які гинуть з голоду.
Заарештований органами НКВД СССР 14 лютого 1938. Притягнений до кримінальної відповідальності за «політичними» статтями 52-3, 54-8 і 54-11 Кримінального кодексу УРСР. За вироком виїзної сесії Військової колегії Верховного суду СРСР від 20 жовтня 1938 року Журавель А. А. того ж дня був розстріляний у м. Харкові. Його кримінальна справа не переглядалася, він не реабілітований. Того ж року групою НКВД убитий батько Андрія Журавля та три його рідні брати.
Сім'я
Дружина — Віра Тимофіївна Туркало (у заміжжі Журавель). Померла 12 грудня 1975 року в Міннеаполісі на 80-му році життя[1]. Донька — Леся Журавель.
Примітки
- Відійшла у вічність Віра Тимофіївна Журавель // Свобода. — 1975. — № 235. — 17 грудня. — С. 3.
Література
- Журавель Андрій // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 2. — С. 701.
- Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. — К., 1998. — С. 207, 209.
- Терещук О. Журавель Андрій // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника / За редакцією М. М. Романюка. — Випуск 15. — Львів, 2008. — С. 122–125.
- Розгін І. Доцент доктор Андрій Журавель // Лікарський вісник. — 1960. — Ч. 17. — С. 25—30; Ч. 18. — С. 37—40.
- Віленський Ю. Розколота зірка лікаря Андрія Журавля // День. № 132-133, п'ятниця, 29 липня 2011.
- Ганіткевич Я. Українські лікарі-вчені першої половини XX століття та їхні наукові школи. Біографічні нариси та бібліографія. — Львів, 2002. — С. 392–407.