Журкін Віталій Володимирович

Віталій Володимирович Журкин (нар. 1928, Москва) — радянський і російський історик, політолог, американист і европеист. Фахівець з проблем міжнародних відносин, глобальної і європейської безпеки, військово-політичної стратегії, обмеження і скорочення озброєнь. Дійсний член АН СРСР (1990).

Журкін Віталій Володимирович
Народився 14 січня 1928(1928-01-14) (94 роки)
Москва, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність історик
Галузь міжнародні відносини
Alma mater Московський державний інститут міжнародних відносин і 1951
Науковий ступінь доктор історичних наук
Знання мов російська
Заклад Інститут США та Канади РАН і Institute of Europe, Russian Academy of Sciencesd
Членство Російська академія наук, Академія наук СРСР і ЦК КПРС
Партія КПРС
Нагороди

Біографія

Після закінчення середньої школи у 1946 році поступив в МДІМВ МЗС СРСР на історико-міжнародний факультет, який закінчив з відзнакою в 1951 році[1].

У 1951—1965 роках працював у Державному комітеті телебачення і радіомовлення СРСР, був членом колегії Держкомітету, головним редактором Головної редакції пропаганди; в 1965 році — заступник редактора відділу країн Азії і Африки газети «Правда»; 1965—1968 роках — радник Посольства СРСР в Індії.

В Академії наук СРСР, Російської Академії наук з 1968 року. Доктор історичних наук (1976), професор (1979). Завідувач відділом, заступник директора Інституту США і Канади АН СРСР (1968-1987), член Президії АН СРСР, академік-секретар Відділення світової економіки і міжнародних відносин АН СРСР(1988-1998), директор Інституту Європи АН СРСР/РАН (1987-1999). Член ЦК КПРС (1990-1991). З 1999 року — почесний директор Інституту Європи РАН.

Лауреат Державної премії СРСР (1980), член Наукової ради МЗС Росії. Заступник голови комісії РАН з міжнародної безпеки та контролю над озброєннями. Дійсний член Європейської Академії наук, мистецтв та літератури (з 1990), Всесвітньої Академії мистецтв і наук (з 1994). Голова правління Асоціації європейських студій.

У 1990-ті роки Ст. Ст. Журкин взяв активну участь в кампанії російських вчених проти розширення НАТО. Виступав у різних аудиторіях і на конференціях в Брюсселі (полеміка із заступником генерального секретаря НАТО Р. фон Мольтке), Лондоні (на конференціях Королівського інституту міжнародних відносин), Франції (на симпозіумах Інституту дослідження проблем безпеки Європейського союзу в Парижі і Кане), Осло, Стокгольмі, Празі, Австрії (Відні і Тутцинге), Ризі і в Японії (конференції європейських і японських експертів в Центрі слов'янських досліджень Університету Хоккайдо)[2].

Праці

Книги:

  • Міжнародні конфлікти (1972) (у співавторстві);
  • The Nixon Doctrine. Ed. by Yu.P. Davydov, V. V. Zhurkin, V. S. Rudnev. Arlington (Virginia), 1973.
  • США та міжнародно-політичні кризи (1975);
  • Глобальна стратегія США в умовах науково-технічної революції (1979) (у співавторстві);
  • СРСР-США: 70-е і 80-е роки (1982);
  • Віталій Журкин. СРСР-САЩ през седемдесетте і осемдесетте години. Софія, 1982.
  • Військово-стратегічні концепції США (1984);
  • Дослідження ООН про доктрину стримування (1987) (у співавторстві);
  • Розумна достатність і нове політичне мислення (1989) (у співавторстві);
  • Vitaly Shurkin. Grossbaustelle Europa. Munchen, 1990.
  • Пан'європейська архітектура: проблеми і перспективи (1991);
  • Європейський союз: зовнішня політика, безпека, оборона (1998);
  • Європа в багатополярному світі (2000) (у співавторстві);
  • Загальна оборона: нова європейська ініціатива (2001).

Розділи в колективних монографіях:

  • Європа вчора, сьогодні, завтра (2002);
  • Росія між Сходом і Заходом: мости в майбутнє (2003).

Примітки
  1. Академик В. В. Журкин и европейские исследования в России Архівовано 27 жовтня 2017 у Wayback Machine. // Вестник МГИМО-Университета, 2014. № 1 (34). С. 315-319.
  2. Там же.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.