Забайкальське козацьке військо

Забайкальське козацьке військо було утворене 17 березня 1851 наказом імператора Миколи I на території Забайкалля. Воно формувалося з частини сибірських козаків, бурятів, евенкійських військових формувань, російських та українських селян-колоністів. Військо складалося з 3 кінних полків і 3 піших бригад. До них входили 1-й, 2-й, 3-й російські полки, 4-й тунгуський (евенкійський) полк, 5-й і 6-й бурятські полки. Забайкальські козаки мусили здійснювали охорону кордону з Китаєм, а також нести внутрішню службу.

1858 року зі складу Забайкальського козачого війська було виокремлено Амурське козацьке військо.

На чолі війська стояв наказний отаман, яким з 1871 був військовий губернатор Забайкальської області з центром в Читі.

Першим наказним отаманом 23 жовтня 1871 став Павло Іванович Запольський. На початку XX століття забайкальські козаки виставляли в мирний час 1 гвардійську півсотню, 4 кінних полки і 2 батареї; у Першу світову війну виставили 1 гвардійську півсотню, 9 кінних полків, 4 батареї і 3 запасних сотні.

24 грудня 1890 року було встановлено день військового свята. Ним стало 30 березня (17 березня за старим стилем), день поминання святого Олексія.

Забайкальські козаки брали участь у придушенні повстання боксерів в китайській династії Цін 1899–1901 років.

Павло Скоропадський, командир 5-ї сотні 2-го Читинського полку забайкальських козаків в російсько-японській війні.

Забайкальські козаки брали активну участь у російсько-японській війні 1904–1905 років. 18 січня 1904 року була створена Забайкальська козацька дивізія, до складу якої увійшли:

• 2-й Аргунський полк;
• 2-й Верхньоудинський полк;
• 2-й Нерчинський полк;
• 2-й Читинський полк;
• 3-я батарея;
• 4-я батарея.

У 1916 козаче населення Забайкальського козачого війська становило 265 тисяч чоловік, на військовій службі знаходилося 14,5 тисяч. Воно брало участь в Перший світовій війні.

Під час Громадянськой війни в Росії отаманом забайкальських козаків було обрано Г. М. Семенова, який виступив проти Жовтневого перевороту і вів бойові дії проти більшовиків. Під його керівництвом у 1918 році діяло державне утворення Забайкальська республіка, а у 1920 — Російська Східна Окраїна.

У 1920 припинило існування у зв'язку з ліквідацією Радянською владою козацтва як військового стану.

Карта земель Забайкальського війська

• Корсаков Михайло Семенович, полковник, згодом — генерал-лейтенант (14 грудня 1855 — 21 січня 1871) — наказний отаман.
• Барабаш Яків Федорович, генерал-майор (1 січня 1885 — 1 січня 1886) — наказний отаман.
• Надаров Іван Павлович, генерал-лейтенант (9 травня 1901 — 1 травня 1903) — наказний отаман.
• Парчевський Павло Антонович, генерал-майор (3 лютого 1903 — 15 квітня 1905) — начальник штабу.
• Алексеєв Анатолій Миколайович, полковник (5 січня 1911 — 2 квітня 1912) — начальник штабу.
• Кияшко Андрій Іванович, генерал-лейтенант (28 березня 1912 — 1 січня 1916) — наказний отаман.
• Шкинський Яків Федорович, генерал від інфантерії (7 жовтня 1915 — 31 березня 1917) — військовий наказний отаман.