Забудський Ігор Володимирович
Забу́дський Ігор Володимирович (8 червня 1960, м. Черкаси — 3 травня 2021, м. Черкаси) — український поет, прозаїк, художник, член Національної спілки письменників України.
| Забудський Ігор Володимирович | |
|---|---|
| Народився |
8 червня 1960 Черкаси, Українська РСР, СРСР |
| Помер |
3 травня 2021 (60 років) Черкаси, Україна |
| Громадянство |
 СРСР→ Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | художник |
| Alma mater | Московський заочний народний університет мистецтв |
| Знання мов | українська, російська |
| Роки активності | 1981–2021 |
Біографія
Забудський Ігор Володимирович народився 8 червня 1960 року в Черкасах. 1977 року із золотою медаллю закінчив черкаську середню школу № 11. В десять років, повертаючись із заняття в художній студії Палацу піонерів, потрапив у важку автомобільну аварію, внаслідок якої залишився прикутим до ліжка[1].
У 1979—1985 роках навчався у Московському заочному народному університеті мистецтв на факультеті образотворчого мистецтва за спеціальністю «Графіка».
Як художник
Почав малювати пером та кольоровою тушшю, яка вироблялася тоді у Прибалтиці. Додавав відтінки спеціальними олівцями, які друзі привозили із-за кордону. А коли опанував нелегкий труд дрібного штрихування, картини набули об'єму, почали «дихати». Власне, це і було ноу-хау у малюванні, власний неповторний стиль[2].
З 1986 року працював літературним консультантом у газеті «Молодь Черкащини», був ведучим рубрики «Соло», редактором літературного додатку «Дніпряни» та альманахів молодіжної поезії.
З 1995 року Ігор Володимирович працює художником прес-центру ВАТ «Азот», створює нові картини, влаштовує виставки.
2004 року виданий альбом графічних робіт «Ігор Забудський», який містить 140 кольорових репродукцій картин лісових пейзажів Подніпров'я[3].
Як письменник
З 1981 року почав писати вірші, з'явилися перші публікації у місцевій пресі.
1984 року приходить перше вагоме визнання поетичних спроб Забудського з ленінградськими публікаціями у журналі «Аврора». Згодом його друковане слово з'являється і у часописах «Вітрила», «Кроки» та у газеті «Молодь України».
У 1998 та 2000 роках видані перші книги поета російською («Постижение») та українською мовами («Лісова прем'єра»).
З 2000 року член Національної спілки письменників України. Делегат 5-го з'їзду письменників України[4].
У творчості осмислює місце людини у природі і Всесвіті загалом[5].
Нагороди та відзнаки
Ігор Забудський відзначений обласною комсомольською премією імені О. Кошового в галузі культури[6].
За збірку «Завтра моє», видану 2003 року, письменник відзначений літературною премією «Берег надії» імені Василя Симоненка[7].
Лауреат міжнародної мистецької премії «Філантроп» (Москва).
Книги
- Забудський, І. В. Подолання: [поезії] / Ігор Забудський; (післямова Н. Горішної). — Черкаси: Вертикаль, 2010. — 131 с.
- Забудський, І. В. Малюнки долі: [автобіогр. роман у віршах] /І. В. Забудський ; (передм. О. Мороза, В. Пахаренка). — Черкаси: Вертикаль, 2008. — 163 с. : іл.
- Забудський, І. В. Завтра моє: поезії / І. В. Забудський ;передм. В. Пахаренка. — Черкаси: Брама, 2003. — 140 с. :іл.
- Забудский, И. Постижение: поэзии / И. Забудский; вступ. Статьи Л. Вышеславского, В. Пахаренко. — Черкассы: Сіяч, 1998. — 176 с.: ил.
Примітки
- Ігор Володимирович Забудський (біографія).
- Ігор Забудський: Сосни – мандрівки – сосни. pres-centr.ck.ua. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 9 вересня 2016 року.
- Забудський Ігор Володимирович. spilkacherkassi.wordpress.com. Процитовано 9 вересня 2016 року.
- Забудський Ігор Володимирович. symonenkolib.ck.ua. Процитовано 9 вересня 2016 року.
- Забудський Ігор Володимирович. esu.com.ua. Процитовано 9 вересня 2016 року.
- Забудський Ігор Володимирович. library.ck.ua. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016 року.
- Ігор Володимирович Забудський (біографія). chobd.ck.ua. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016 року.
Джерела
- Бурій В. Лауреати Симоненківської премії 2005 року: [І. Забудський, В. Поліщук] / Валерій Бурій // Місто робітниче: Ватутінська міська громадсько-політична газета. — 2005. — 14 січня. — С 1.