Забілий Руслан Володимирович

Закінчив історичний факультет Львівського національного університету ім. І. Франка. Магістр історії (2006); молодший науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України з 2005 року. Досліджує історію Української повстанської армії. Автор низки статей з історії підрозділів УПА і тактики повстанської армії. Сфера наукових зацікавлень: військова історія Української повстанської армії[1].

Вранці 8-го вересня 2010 шестеро співробітників СБУ в цивільному без будь-якої санкції затримали Руслана Забілого на пероні київського вокзалу, коли той виходив зі львівського поїзда. Метою приїзду Руслана до Києва була зустріч з колегами в Інституті національної пам'яті.

Підставою для затримання, за словами Руслана Забілого, в СБУ назвали усну вказівку керівника служби Валерія Хорошковського.

Руслана Забілого обшукали і відвезли в офіс СБУ. Там його без перерви протягом чотирнадцяти з половиною годин допитували десятеро співробітників СБУ[2]. В нього було конфіскувано ноутбук та два жорсткі диски, на котрих знаходилися результати його праці за декілька останніх років. Йому не дозволили повідомити дружину про місце свого перебування. Як згодом повідомила прес-служба СБУ, Забілий «з метою передачі третім особам несанкціоновано зібрав відомості, що становлять державну таємницю».

Руслан Забілий сказав та колишній директор Архіву СБУ Володимир В'ятрович підтвердив його слова, що колекція матеріалів Забілого про історію УПА не містить документів із грифом «таємно» або «цілком таємно». Забілий стверджує, що користувався тільки розсекреченими матеріалами, а до секретних даних СБУ він не мав доступу.

Прес-служба СБУ повідомила про те, що Руслан Забілий був затриманий згідно із порушеною кримінальною справою за фактом підготовки до розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 15, ст. 328 Кримінального кодексу України.

Історик Володимир В'ятрович з цього приводу заявив:

співробітники СБУ не лише намагаються приховувати злочини сталінізму, але й використовувати його практику сьогодні, наче за вікном не 2010, а 1937[3]

В. В'ятрович виказав переконання, що «полювання на істориків» — це ланки одного ланцюга, поряд із цензуруванням підручників з історії та припиненням доступу до архівів.

10 вересня 2010 у Львові близько 200 представників громадськості пікетували будинок Головного управління СБУ у Львівській області. Серед учасників були ветерани ОУН і УПА, студенти-історики, зокрема організована група студентів-істориків Українського католицького університету. На пікеті було зачитано звернення істориків; учасники пікету вимагали від СБУ закрити кримінальну справу проти Руслана Забілого і відновити роботу Національного музею «Тюрма на Лонцького»[4].

Наглядовою групою Музею «Тюрма на Лонцького» були поширенні звернення до ЗМІ, уряду та закордонних представництв в Україні. Всі члени Наглядової ради Музею одностайно заявили про свій рішучий протест проти «повернння до сталінщини» в її ганебних формах ідеологічної політики. Учасники заяви вважають цей прецедент небезпечним наступом на свободу. Це прояви «тоталітарної політики і фашизму, котрим ми кажемо рішуче „Ні“!». Члени ради вимагають, щоб спецслужби не втручались в роботу науково-дослідницьких та музейних установ[5].

З відкритим листом до президента В. Януковича, генерального прокурора О. Медведько та голови СБУ В. Хорошковського «Припинити полювання Служби безпеки України на істориків!» звернулися керівники Української Гельсинської спілки по правах людини — виконавчий директор Володимир Яворський та член правління Євген Захаров[6].

15 вересня 2010 року відбулася акція «Приходь! Здавайся!», організована громадянським рухом «Відсіч» на підтримку Р. Забілого. До стін Служби безпеки України (м. Київ, вул. Володимирська, 33) прийшло понад 200 пікетувальників з транспорантами «Забілий віз інформацію для мене», «ЦЕ КГБ. Воно кусається та смердить», «Ні відновленню НКВД», «Свободу історикам», а також з кількасотма компакт-дисками, на яких була записана та ж інформація, що містилась в ноутбуку Р. Забілого.

17 вересня акція «Я здаюся СБУ!» на підтримку Руслана Забілого, була організована громадською організацією «Національний Альянс» в Луцьку. Протест мав форму флеш-мобу. Кожен його учасник приніс під приміщення спецслужби комп'ютерний диск із «секретною інформацією» для СБУ та записаними на них матеріалами про ОУН-УПА, які стали відомі громадськості завдяки зусиллям Забілого та його колег. На східцях обласного офісу СБУ протестанти виклали 26 томів «Літопису УПА». Учасники акції тримали в руках плакати з написами: «Ні!» реанімації КГБ!", «1937-ий — не пройде!», «Руки геть від Забілого!» і скандували: «Я здаюся СБУ!». За організацію акції активістку Майю Москвич погрожувати виключити з університету^{[джерело?]}.

Під час годинного пікетування виступили Володимир В'ятрович, Оксана Забужко, Степан Хмара та інші, які засудили затримання Р. Забілого співробітниками СБУ та вимагали негайно повернути йому особисті речі — ноутбук та інформацію. Дії СБУ ними були розцінені, як втручання в наукову діяльність історика. На акції були присутні чимало відомих громадських та політичних діячів: Герой України Левко Лук'яненко, Іван Малкович, Василь Овсієнко, Ярина Ясиневич, представники молодіжних організацій, історики та інші. Акція отримала широкий резонанс в Україні та світі, її висвітлювали сотні інтернет-сайтів та десятки телеканалів, навіть таких, як «Інтер» та «Євроньюз».

До 20 вересня 2010 р. 108 закордонних істориків та 114 українських істориків підписали лист-протест проти затримання Р. Забілого співробітниками СБУ і вилучення в нього наукової інфіормації, розцінивши це, як тиск на історичну спільноту, з метою залякати її, особливо на тих, хто піднімає історичні питання, незручні сучасній владі. Мабуть, це найбільша акція протесту вітчизняних та зарубіжних істориків проти дій влади за часів незалежності України. Тому слід вважати історію, що сталася з Р. Забілим, унікальною.