Завіти Ільїча (смт)

Заві́ти Ільїча́ (рос. Заветы Ильича) — селище міського типу у складі Совєтсько-Гаванського району Хабаровського краю, Росія. Адміністративний центр та єдиний населений пункт Завіто-Ільїчівського міського поселення.

селище міського типу Завіти Ільїча
рос. Заветы Ильича
Країна Росія
Суб'єкт Російської Федерації Хабаровський край
Муніципальний район Совєтсько-Гаванський
Поселення Завіто-Ільїчівське
Код ЗКАТУ: 08242559000
Код ЗКТМО: 08642159051
Основні дані
Час заснування 1960
Статус селища міського типу 1960
Населення 9162 особи (2010[1])
Поштовий індекс 682844
Телефонний код +7 421 38
Географічні координати: 49°01′14″ пн. ш. 140°13′13″ сх. д.
Вебсторінка adm-zavety.org
Мапа

Завіти Ільїча

Завіти Ільїча

Географія

Розташоване у східній частині краю за 7 км на північ від міста Совєтська Гавань, на березі бухти Постова, бухти Бошняка і бухти Північна затоки Совєтська гавань.

Відстань до найближчої залізничної станції Совгавань-Сортувальна — 3 км (пасажирське сполучення з Комсомольськом-на-Амурі, Хабаровськом і рештою країни). На станції Совгавань-Сортувальна є контейнерний термінал.

По західній околиці селища проходить автодорога місцевого значення 08А-4 Совєтська Гавань — Ваніно, з виїздом на автодорогу 08А-1 до Хабаровська.

Клімат

Клімат помірний, мусонний. Зима холодна і сніжна, в той же час літо прохолодне, дощове. На узбережжі Татарської протоки і затоки Совєтська Гавань часті тумани.

Клімат прирівняний до районів Крайньої Півночі.

Історія

Спочатку смт Завіти Ільїча — рибальське селище Новоастраханське, засноване на початку 1920-их років. У 1934 році колгосп був перейменований в Заповіт Ілліча. У 1934 році був сформований Совгаванский укріплений район берегової оборони (УР БО).

Пам'ятний камінь на честь відкриття затоки Імператорська Гавань (тепер — Совєтська Гавань)

4 жовтня 1939 року, відповідно до Постанови РНК СРСР і наказом Народного комісара ВМФ офіційно була сформована Північна Тихоокеанська флотилія (СТОФ) з головною базою в Совєтській Гавані. Зона відповідальності флотилії — Татарська протока, Охотське море, Північний Сахалін, Чукотка і Камчатка з прилеглими територіями. 8 вересня 1945 року Північна Тихоокеанська флотилія ліквідується. Замість неї формується Сахалінський морський оборонний район, с головною базою в Совгавані. У 1946 році в Завітах Ілліча формується 23-й морський розвідувальний загін («Калита»).

У 1960 році селище Завіти Ілліча виділяється зі складу міста Совєтська Гавань і отримує статус селища міського типу. Незважаючи на те, що в смт на той час практично не було цивільних об'єктів, житлова зона селища залишалася відкритою для іногородніх осіб. У 1990 році 28-ма дивізія підводних човнів скорочена до 60-ї бригади ПЧ, а через два роки урізана до 366-го дивізіону відстою (консервації) ПЧ. У 2007 році 366-й окремий дивізіон консервації підводних човнів розформований.

У XXI столітті від колись великого морського гарнізону залишився 38-й окремий дивізіон кораблів охорони водного району в складі двох малих протичовнових кораблів проекту 1124М (МПК-125 «Совєтська Гавань», МПК-191 «Холмськ») і трьох базових тральщиків проекту 12650. Практично всі будинки «сталінської» споруди, а також кілька відносно свіжих п'ятиповерхових будинків кинуті і перетворені на руїни. Кинуто і зруйновано велику кількість службових будівель в межах селища, а також повністю зруйновані будівлі на півострові Меншикова.

Населення

Населення — 9162 особи (2010; 9429 у 2002[2]).

Чисельність населення
1970[3]1979[4]1989[5]2000[6]2002[7]2005[8]2006[9]
9738↗10 258↗13 141↘11 300↘9429↗9630↗9755
2007[10]2008[11]2009[12]2010[13]2011[14]2012[15]2013[16]
↗9900↘9810↗9968↘9162↘9144↘9079↘9020
2014[17]2015[18]2016[19]2017[20]2018[21]2019[22]2020[23]
↘8846↘8706↘8618↘8527↗8530↘8455↘8403

Господарство

Містоутворюючою організацією селища є військово-морська база (тепер — дивізіон ОВР).

Джерела
  • Аркуш карти M-54-101. Масштаб: 1 : 100 000. (рос.) Зазначити дату випуску/стану місцевості.

Примітки
  1. Всероссийская перепись населения 2010: Хабаровский край — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  2. Чисельність населення за національністю в Хабаровському краї — проєкт «Lingvarium» (рос.)
  3. Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  4. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  5. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
  6. Хабаровский край, численность населения на 1.01.2000
  7. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
  8. Схема территориального планирования Советско-Гаванского муниципального района Хабаровского края 2009г.
  9. Схема территориального планирования Советско-Гаванского муниципального района Хабаровского края 2009г.
  10. Схема территориального планирования Советско-Гаванского муниципального района Хабаровского края 2009г.
  11. Схема территориального планирования Советско-Гаванского муниципального района Хабаровского края 2009г.
  12. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
  13. Всероссийская перепись населения 2010 года. 13. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов Хабаровского края. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 5 квітня 2016.
  14. Оценка численности постоянного населения Хабаровского края на начало 2011 года по муниципальным образованиям. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 26 березня 2014.
  15. Оценка численности населения по муниципальным образованиям на начало 2012 года. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 3 квітня 2015.
  16. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2013 року. - М .: Федеральна служба державної статистики Росстат, 2013. - 528 с. (Табл. 33. Чисельність населення міських округів, муніципальних районів, міських і сільських поселень, міських населених пунктів, сільських населених пунктів). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  17. Таблиця 33. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  18. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2015 року. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  19. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  20. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  21. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
  22. Численность населения Хабаровского края по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года
  23. Численность населения Хабаровского края по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года

Посилання
  • [hhttp://wikimapia.org/#lang=ru&lat=49.037868&lon=140.272751&z=12&show=/2635080/ru/Заветы-Ильича На Вікімапії]
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.