Ваніно

Ва́ніно (рос. Ванино) — селище міського типу, центр Ванінського району Хабаровського краю, Росія. Адміністративний центр та єдиний населений пункт Ванінського міського поселення.

селище міського типу Ваніно
рос. Ванино
Країна Росія
Суб'єкт Російської Федерації Хабаровський край
Муніципальний район Ванінський
Поселення Ванінське
Код ЗКАТУ: 08212551000
Код ЗКТМО: 08612151051
Основні дані
Час заснування 1943
Статус селища міського типу 1958
Населення 17001 особа (2010[1])
Площа 31,54 км²
Поштовий індекс 682860
Телефонний код +7 42137
Географічні координати: 49°05′ пн. ш. 140°16′ сх. д.
Вебсторінка admpos-vanino.ru
Мапа

Ваніно

Ваніно

 Ваніно у Вікісховищі

Історія

Глибоководна бухта Ваніна (названа на честь топографа І. К. Ваніна) відкрита у травні 1853 року. Освоєння бухти почалося лише в 1939 році. 21 травня 1943 року Державний Комітет Оборони СРСР видав постанову про будівництві залізничної лінії Комсомольськ-на-Амурі — Совєтська Гавань і морського порту в бухті Ваніна. Офіційна дата заснування порту — 18 жовтня 1943 року. Цього дня Далекосхідним морським пароплавством затверджено штатний розклад портового пункту Ваніно.

У 1944 році було достроково здано в експлуатацію перший пірс, 20 липня 1945 року з Комсомольську-на-Амурі до бухти Ваніна прибув перший поїзд.

Значення Ванінського порту різко зросло починаючи з літа 1946,після того як портові споруди у Находці були зруйновані вибухом пароплава «Дальстрой» (24 червня 1946).

Порт Ваніно, Ванінський ІТЛ (Ванінський транзитно-пересильний табір) став пересадочним пунктом для етапів ув'язнених, які йшли на Колиму. На станції та у порту Ваніно відбувалося перевантаження ув'язнених з ешелонів на пароплави, які слідували в Магадан — адміністративний центр тресту «Дальстрой». Точна кількість ув'язнених, що пройшли через Ваніно, невідома, але за деякими даними їх було не менш як 2 млн[2][3].

Населення

Населення — 17001 особа (2010; 19180 у 2002[4]).

Чисельність населення
1959[5]1970[6]1979[7]1989[8]2000[9]2002[10]2009[11]
11 957↗15 401↗19 178↗21 510↘20 000↘19 180↘18 210
2010[12]2011[13]2012[14]2013[15]2014[16]2015[17]2016[18]
↘17 001↘16 956↘16 692↘16 496↘16 076↘15 756↘15 559
2017[19]2018[20]2019[21]2020[22]
↘15 485↘15 342↘15 314↘15 167

Господарство
Порт Ваніно

Порт Ваніно — найбільший транспортний вузол Хабаровського краю. Він розташований на північно-західному березі бухти Ваніно в Татарській протоці і є кінцевою точкою Байкало-Амурської залізниці. Навігація в порту відкрита цілий рік. У зимовий період, коли акваторія бухти покрита льодом (з кінця січня до березня), проводка суден здійснюється за допомогою криголамів.

У торговому порту є 22 вантажних причали і пірси загальної довжини більше трьох км. Вони входять до складу чотирьох перевантажувальних комплексів і нафтоналивного терміналу.

Ванінський порт — транспортний вузол, що зв'язує до купи залізничний, морський та автомобільні шляхи сполучення. Через Ваніно прямують вантажі в північно-східні регіони Росії, Японію, Південну Корею, Китай, Австралію, США інші країни азійсько-тихоокеанського регіону. Вигідне географічне розташування порту відкриває найближчий вихід до моря вантажам, що йдуть із Заходу по БАМу і Транссибірській залізниці.

Нафтоналивний термінал включає 3 причали. Сумарна ємність резервуарного парку нафтотерміналу становить 200 тис.м³, їх 120 тис.м³ призначені для зберігання темних нафтопродуктів і 80 тис. м³ — для світлих нафтопродуктів. Виробничі потужності терміналу дозволяють перевантажувати до 3 млн тонн нафтовантажів на рік.

До складу портового флоту входять понад 20 одиниць суден різного призначення, зокрема: кілька буксирів-кантовальників, один морський буксир, судно-водолій, маслозаправник, збірник лляльних вод, два самохідних і два несамохідних плашкоути, ліхтери, танкер-бункеровщик, нафтосміттєзбірники, два пасажирських катери.

Порт обслуговує залізнична станція Ваніно.

Вантажообіг порту у 2005 році становив 6,2 млн тонн. Головними вантажами є ліс і пиломатеріали, кольорові і чорні метали, контейнери, руда, вугілля.

Джерела
  • Аркуш карти M-54-101. Масштаб: 1 : 100 000. (рос.) Зазначити дату випуску/стану місцевості.

Примітки
  1. Всероссийская перепись населения 2010: Хабаровский край — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  2. З. Ж. Ковальський «Колима — земля золота і смерть» (англ.). Архів оригіналу за 7 березня 2007. Процитовано 20 січня 2009.
  3. А. І. Солженіцин «Архіпелаг ГУЛАГ»
  4. Чисельність населення за національністю в Хабаровському краї — проєкт «Lingvarium» (рос.)
  5. Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  6. Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  7. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  8. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
  9. Хабаровский край, численность населения на 1.01.2000
  10. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
  11. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
  12. Всероссийская перепись населения 2010 года. 13. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов Хабаровского края. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 5 квітня 2016.
  13. Оценка численности постоянного населения Хабаровского края на начало 2011 года по муниципальным образованиям. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 26 березня 2014.
  14. Оценка численности населения по муниципальным образованиям на начало 2012 года. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 3 квітня 2015.
  15. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2013 року. - М .: Федеральна служба державної статистики Росстат, 2013. - 528 с. (Табл. 33. Чисельність населення міських округів, муніципальних районів, міських і сільських поселень, міських населених пунктів, сільських населених пунктів). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  16. Таблиця 33. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  17. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2015 року. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  18. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  19. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  20. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
  21. Численность населения Хабаровского края по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года
  22. Численность населения Хабаровского края по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.