Совєтсько-Гаванський район

Совє́тсько-Га́ванський район (рос. Советско-Гаванский район) — район у складі Хабаровського краю Російської Федерації.

Совєтсько-Гаванський район
рос. Советско-Гаванский район
Герб Совєтсько-Гаванського району Прапор Совєтсько-Гаванського району
Основні дані
Суб'єкт Російської Федерації: Хабаровський край
Утворений: 1925 року
Населення (2019): 38238 осіб
Площа: 15533,96 км²
Густота населення: 2,46 осіб/км²
Населені пункти, округи та поселення
Адміністративний центр: місто Совєтська Гавань
Кількість міських поселень: 4
Кількість сільських поселень: 1
Міських населених пунктів: 4
Сільських населених пунктів: 5
Влада

Адміністративний центр — місто Совєтська Гавань.

Географія

Район розташований на узбережжі Татарської протоки Японського моря. Майже все населення району компактно проживає на березі затоки Совєтська Гавань в північно-східній частині району, в міській агломерації; решта території району майже незаселена.

Площа району становить 1,98 % території Хабаровського краю[1] .

На півночі Совєтсько-Гаванський район межує з Ванінським районом, на заході — з Нанайським районом, на півдні — з Тернейским районом Приморського краю. На сході кордон району проходить по узбережжю Татарської протоки, що відокремлює його від острова Сахалін.

Вся територія району — гірська. Значну частину території району займає східний макросхил хребта Сіхоте-Алінь. На південний захід від агломерації уздовж берегової лінії простягається хребет Совєтський з відмітками до 560 м (гора Совєтська).

Совєтсько-Гаванський район прирівняний до районів Крайньої Півночі.

Історія

Історія району починається з травня 1853 року, коли під час Амурської експедиції, яку очолював Геннадій Невельський, була відкрита одна з найкращих природних гаваней — затока Хаджі. До досліджень Невельського підштовхувала гостра необхідність обладнання на сході Російської Імперії гавані, яка могла б приймати великі судна, а також слабка вивченість берегів Татарської протоки: на картах того часу в цьому районі не було позначено значних бухт або заток[2].

Експедицію до загадкових берегів за дорученням Невельського очолив його сподвижник, молодий офіцер Микола Бошняк. Першопрохідці рушили в дорогу в квітні 1853 року, а в травні було відкрито затоку, названу Бошняком на честь імператора Миколи — Імператорською Гаванню[2].

У 1907 році Імператорська Гавань стає найважливішим лісоторговим центром Сходу Росії, тут заснована і працює австралійська лісова концесія «Слей-Мур». До 1913 року в гавані існували три населених пункти на берегах бухт - Лососина, Маячна і Японська (згодом — Курікша)[2]. У 1922 році Імператорська Гавань була перейменована в сучасну назву.

У 1925 році був утворений Совєтський район в складі Приморської області. З 1926 року — у складі Далекосхідного краю. У 1930 році після перетворення села Знаменське на робітниче селище Совєтська Гавань, Совєтський район був перейменований і отримав сучасну назву. В сучасних межах він існує з 1973 року після виділення Ванінського району[2].

1932 року селище Нельма отримало статус міського. 1938 року район увійшов до складу Приморського краю. 1945 року відкрито рух на залізниці Комсомольськ-на-Амурі - Совєтська Гавань. 18 січня 1941 року смт Совєтська Гавань отримує статус міста обласного підпорядкування, при цьому район був ліквідований. 1948 року місто Совєтська Гавань передане до складу Хабаровського краю. Район відновлено 13 січня 1965 року.

У 2000 порт Совєтська Гавань отримав статус міжнародного. У 2001 році відкрито наскрізний автомобільний рух Совєтська Гавань — Ваніно — Лідога — Хабаровськ[2].

Населення

Населення — 38238 осіб (2019[3]; 43506 в 2010[4], 47082 у 2002[5]).

Місто Совєтська Гавань разом з приміською зоною, смт Ваніно і прилеглими населеними пунктами утворюють єдину на материковому узбережжі Татарської протоки міську агломерацію, витягнуту вздовж сильно порізаної берегової лінії на 45 км в напрямку з півдня на північ.

Чисельність населення
1925[6]1926[7]1933[8]1941[9]1959[10]1975[11]1979[12]
6043↗10 203↘10 200↗24 000↗80 050↘75 100↘49 987
1989[13]1991[14]1996[15]2000[16]2001[17]2002[18]2003[19]
↗59 217↗60 200↘57 000↘51 700↗52 100↘47 082↗47 100
2004[20]2005[21]2006[22]2007[23]2008[24]2009[25]2010[26]
↘46 982↘46 600↘46 282↘46 106↘45 526↘45 137↘43 506
2011[27]2012[28]2013[29]2014[30]2015[31]2016[32]2017[33]
↘43 432↘42 783↘42 243↘41 535↘40 831↘40 051↘39 363
2018[34]2019[35]2020[36]
↘38 876↘38 238↘37 855

Адміністративний поділ

Район адміністративно поділяється на 4 міських поселення та 1 сільське поселення:

Поселення Площа,
км²		 Населення,
осіб (2002)		 Населення,
осіб (2010)		 Населення,
осіб (2019)		 Центр Населені
пункти
Завіто-Ільїчівське міське поселення 72,00 9429 9162 8455 Завіти Ільїча 1
Лососинське міське поселення 8,70 3246 3224 3014 Лососина 1
Майське міське поселення 21,22 2970 2598 2269 Майський 1
Совєтсько-Гаванське міське поселення 69,00 30480 27712 23816 Совєтська Гавань 1
Гаткинське сільське поселення 7,15 926 777 673 Гатка 1
міжселенна територія 15355,89 64 33 11 - 4

Найбільші населені пункти
№ Місто Населення,
осіб (2002)		 Населення,
осіб (2010)
1 Совєтська Гавань 30480 27712
2 Завіти Ільїча 9429 9162
3 Лососина 3246 3224
4 Майський 2970 2598
5 Гатка 926 777

Господарство

Основними галузями економіки району є перевалка вантажів, енергетика, лісова і деревообробна галузі, будівництво, судноремонт.

Транспорт

Транспортний зв'язок здійснюється по залізничній магістралі «Комсомольськ-на-Амурі — Совєтська Гавань», повітряним шляхом з аеропорту «Май-Гатка», по автодорозі «Лідога — Ваніно».

По автодорозі «Совєтська Гавань — Ваніно — Лідога» і далі по трасі «Хабаровськ — Комсомольськ-на-Амурі» є можливість автомобільним транспортом дістатися до Комсомольска-на-Амурі, до столиці краю — Хабаровська і далі до Владивостока.

Внутрішній транспортний зв'язок між муніципальними поселеннями району та сусіднім Ванінським районом здійснюється автомобільною дорогою завдовжки в 32 км.

Релігія

Більшість віруючих жителів району — православні християни; є дві парафії Російської Православної церкви, кількість віруючих приблизно оцінюється в 5000 осіб, переважно росіяни. Багато жителів району сповідують протестантизм, з них: адвентистів сьомого дня — близько 150 чоловік, Свідків Єгови — близько 50 осіб, парафіян церкви «Благодать» — близько 200 осіб. Іслам сповідують близько 300 представників етнічних груп (татар, азербайджанців, чеченців) Близько 50 осіб (в основному представники російської інтелігенції, а також буряти і калмики) сповідують буддизм. Деякі представники корінних народів (орочі, удегейці) дотримуються традиційних вірувань.[37]

Пам'ятки
  • Маяк «Червоний партизан» — побудований в 1895 році. У 1919 році став місцем бою партизан і білогвардійців. Об'єкт культурної спадщини Росії.

Примітки
  1. Энциклопедия «Мой город»: Административно-территориальное деление Хабаровского края.
  2. История района. Официальный сайт Администрации Советско-Гаванского муниципального района
  3. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 13 серпня 2018.
  5. Чисельність населення за національністю в Хабаровському краї — проєкт «Lingvarium» (рос.)
  6. История Советско – Гаванского муниципального района
  7. История Советско – Гаванского муниципального района
  8. Административное деление СССР на 1.01.1933
  9. История Советско – Гаванского муниципального района
  10. Всесоюзний перепис населення 1959 року. Архів оригіналу за 10 жовтня 2013. Процитовано 10 жовтня 2013. (рос.)
  11. История Советско – Гаванского муниципального района
  12. Всесоюзний перепис населення 1979 р.
  13. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2011.
  14. История Советско – Гаванского муниципального района
  15. Схема территориального планирования Советско-Гаванского муниципального района Хабаровского края 2009г.
  16. Хабаровский край, численность населения на 1.01.2000
  17. Схема территориального планирования Советско-Гаванского муниципального района Хабаровского края 2009г.
  18. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
  19. Схема территориального планирования Советско-Гаванского муниципального района Хабаровского края 2009г.
  20. Модернизация здравоохранения Хабаровского края.2014 : Авторы: А.В. Витько, В.Н. Кораблев – ISBN 978-5-85797-319-6
  21. Схема территориального планирования Советско-Гаванского муниципального района Хабаровского края 2009г.
  22. Схема территориального планирования Советско-Гаванского муниципального района Хабаровского края 2009г.
  23. Схема территориального планирования Советско-Гаванского муниципального района Хабаровского края 2009г.
  24. Схема территориального планирования Советско-Гаванского муниципального района Хабаровского края 2009г.
  25. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
  26. Всероссийская перепись населения 2010 года. 13. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов Хабаровского края. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 5 квітня 2016.
  27. Оценка численности постоянного населения Хабаровского края на начало 2011 года по муниципальным образованиям. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 26 березня 2014.
  28. Оценка численности населения по муниципальным образованиям на начало 2012 года. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 3 квітня 2015.
  29. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2013 року. - М .: Федеральна служба державної статистики Росстат, 2013. - 528 с. (Табл. 33. Чисельність населення міських округів, муніципальних районів, міських і сільських поселень, міських населених пунктів, сільських населених пунктів). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  30. Таблиця 33. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  31. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2015 року. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  32. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  33. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  34. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
  35. Численность населения Хабаровского края по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года
  36. Численность населения Хабаровского края по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года
  37. http://sovgavan-rayon.ru/obshhestvo/religiya.html Религия | Администрация Советско-Гаванского муниципального района

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.