Загрей

Загрей (дав.-гр. Ζαγρεύς) — в давньогрецькій міфології[1] божество містерій, яке ототожнюється з Діонісом, так званий «старший Діоніс». Загрей — епітет Діоніса, іноді й Аїда. Згадується в «Алкмеоніді» (фр. З.Бернабе), в сатирівській драмі Есхіла «Сісіф-утікач» (фр. 228 Радт).

Народження

Згідно Нонну Панополітанскому, Зевс відвідав Персефону в вигляді змія[2], і та народила йому рогате немовля[3] Загрея, тобто Діоніса. Годувальницею була Деметра[4]. Згідно з орфіками, годувальницею була Персефона[5]. Це підтверджують орфіки[6]. Есхіл в «Сісіфі» називав його сином Аїда[7].

«На монетах 4 ст. до н. е. з Праса зустрічаємо зображення жінки, що пестить Зевса-змія, в ній можна впізнати Персефону»[8].

Загрей і титани

Ледве встигнувши з'явитися на світ, новонароджений син сів на трон свого батька, Зевса, і, отримавши від Зевса скіпетр[9], й почав повторювати за великим богом став своєю крихітною ручкою трясти блискавкою й метати перуни[10].

Однак титани-змовники напали на божественну дитину, коли та дивилася в дзеркало. Гера усунула варту подарунками і за допомогою брязкалець та дзеркала виманила немовля з трону[11]. Певний час Діонісу вдавалося рятуватися від переслідувачів, по черзі перетворюючись то в Зевса, то в Кроноса, то в юнака, то в лева, то в коня, то в змію.

Коли ж Діоніс прийняв образ бика, титани наздогнали його і розірвали[12], забруднивши обличчя білим медом[13]. Сім[14] шматків тіла вони помістили в треножну посудину, зварили, підсмажили та з'їли[15]. Недоторканим лишилося серце Діоніса, тобто сама сутність бога.

Титани, які скуштували його плоть, були знищені блискавками Зевса та перетворені в попел, і з цього попелу, яку змішавли з кров'ю бога, було створено людський рід, який і відрізняється зухвалістю титанів та стражданням Діоніса[16].

Серце Діоніса

Афіна врятувала його серце[11]. Аполлон поховав його в Дельфах, зібравши шматки тіла в посудину[17].

Доля цього серця в різних міфах описана по-різному. Десь вважають, що його проковтнув Зевс і дав друге народження сина через Семелу. В іншому переказі серце було подрібнене в порошок, з якого була зроблена настоянка для Семели[18]. Десь Діоніс взагалі вважається позашлюбним сином Зевса і Деметри. У цій версії, мати зібрала частини дитини і відродила їх. Десь вважали, що Діоніс відродився сам. Існувало і переказ, що Загрей примарно існував в Аїді до тих пір, допоки Діонісій возз'єднався з ним, під час того, як зійшов у Аїд.

  • Див. Коментар Д. О. Торшилова в кн.: Гигин. Мифы. СПб, 2000. С.201 (перелік джерел).

Примітки
  1. Мифы народов мира. М., 1991-92. В 2 т. Т.1. С.452, Любкер Ф. Реальный словарь классических древностей. М., 2001. В 3 т. Т. 3. С. 500; Нонн. Деяния Диониса XLIV 253.
  2. Нонн. Деяния Диониса V 565
  3. Еврипид. Вакханки 100
  4. Софокл. Антигона 1121
  5. Орфические гимны XLVI 6
  6. цитати у Лосєва
  7. Сісіф-утікач, фр.228 Радт; Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С.188
  8. Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С.167
  9. Нонн. Деяния Диониса XXXIX 71
  10. Нонн. Деяния Диониса XXXVIII 207
  11. Фирмик Матерн VI // Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С.191
  12. Орфика, фр.34 Керн; Гигин. Мифы 155
  13. Нонн. Деяния Диониса VI 169—176
  14. Орфика, фр.210 Керн
  15. Арнобий. Против язычников V 19; Прокл. Комментарий к «Тимею» Платона II, стр.145 // Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С.193-194
  16. про Орфея в літературі першої половини XX століття[недоступне посилання з липня 2019]
  17. Каллимах и Евфорион у Цеца. К Ликофрону 208 // Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С.189; Плутарх. Об Исиде и Осирисе 35
  18. Гигин. Мифы 167
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.