Загір'я (район Калуша)

Відсутність збережених писемних документів за XIV ст. не дозволяє ні стверджувати, ні заперечувати існування Загір'я. Однак наявні документи за XV ст., які підтверджують існування села (1418, 1438,1457, 1468, 1475,1484 роки). У 1498, 1527, 1618, 1621 роках татари спалювали Загір'я. В описі Калуського староства за 1565 рік є запис, що «загірські селяни мали справляти гать у млині». Починаючи з цього ж року відомо і про загірську церкву та імена її священиків; з 1857 року відомо про діяльність парохіяльної школи при церкві.

Калуський міський парк

У 1844 році на Міжнародній виставці промислових товарів виставлялося пиво з бровару Загір'я. У 1870 році на Загір'ї збудовано нову пивоварню (власники Мільштейн, Шпіндель і Вайсман), на якій тоді працювали близько 100 робітників, — діє й досі. У 1880 році на Загір'ї постав міський парк[1]. У 1890 р. в селі було 98 житлових будинків, 589 жителів (425 грекокатоликів, 70 римокатоликів, 88 юдеїв, 10 інших визнань; 549 українців, 7 поляків, 25 німців, 8 інших національностей). У 1893 році з Хотіня через Загір'я прокладений міський водогін довжиною 2,5 км.

Калуська електростанція

1 січня 1925 р. Загір'я приєднане до Калуша[2]. У 1925 році на річці Млинівка було збудовану міську електростанцію (у 1936 році налічувалося 1190 споживачів[3], працювала до 1956 року). У 1935 році освячено приміщення читальні Просвіта, закритої в 1939 році після окупації нашого краю СРСР; рішенням Калуського райвиконкому № 10 від 9 січня 1952 р. приміщення віддали спортшколі з побудовою стадіону, у 1996 — повернули більшу частину приміщення громаді під Народний дім.

Трагічного дня 4 листопада 1943 р. серед дванадцяти розстріляних гестапівцями на площі Ринок юнаків-підпільників ОУН було четверо з Загір'я: Петро Келебай (1923), Мирослав Сагайдак (1924), Богдан Келебай (1924) і Євген Вагіль (1924).

26 червня 1946 року на Загір'ї в бою з окупантами загинули повстанці УПА: Антін Келебай — «Чорний» (1926), Михайло Відоняк — «Чумак» (1923) і Анна Косар — «Тамара» (1924); вони поховані на місцевому цвинтарі.

• 
  Братська могила вояків УПА
• 
  Табличка на могилі

В рядах УПА загинули 15 жителів Загір'я, 23 жителі були ув'язнені в концтаборах за участь в підпіллі ОУН, 15 родин (54 особи) вивезені на Крайню Північ за допомогу повстанцям.

З числа насильно мобілізованих у Червону армію десятеро загинуло в боях проти німців.

За часів СРСР гарбарню було перетворено на артіль ім. Шевченка, далі — на завод комунального устаткування[4]. Збудовано молокозавод, харчосмакову фабрику.

Район малоповерхової садибної забудови включає вулиці[5]:

14 жовтня 1989 року відновлена діяльність загірської церкви (після 28-річного використання її комуністичною владою під склад меблів, автошин, побутової хімії та солі), а 18 грудня повернулася в лоно УГКЦ.

Калуський льодовий палац

У 90-х роках міськвиконкомом роздані під забудову землі зеленого господарства і загірських городів начальству концерну «Хлорвініл» (пізніше перейменованого на «Оріана»), для яких закарпатська будівельна організація звела вілли замість будівництва шахти; за 20 років цю територію забудували суцільно. Дана забудова прилягає до міського парку і дехто невиправдано називає її Парковим районом, хоча фактично вона влилася в Загір'я. У 2008 році звели льодовий палац.

Наприкінці ХХ ст. припинили діяльність розміщені на Загір'ї завод комунального устаткування, яйцебаза, пральня, молокозавод, харчосмакова фабрика.

Наявний ряд виробництв: вапнярка, тартак, БОМ-БІК (на території колишньої харчосмакової фабрики), майстерня надмогильних пам'ятників.

• Церква Різдва Пресвятої Богородиці (УГКЦ, 1792 року побудови).
• Дитячий садок «Барвінок»[11].
• Народний дім «Просвіта»[12].
• Спортшкола зі стадіоном[13][14].
• Льодовий палац ім. Степана Бандери.
• Парк імені Івана Франка[15][16].
• Ресторани «Майдан», «Вежа».
• Традиційно є окремим виборчим округом та виборчою дільницею (понад 2300 виборців), окремою лікарською дільницею міської поліклініки.
• Транспорт: автобусні маршрути № 3 (Загір'я — РЕМ) і № 5 (Загір'я — Карпатська кераміка).
• Належить до загальноосвітньої школи № 1[17].
• Належить до поштового відділення в центральній частині міста (майдан Шептицького).

• 
  Загірська церква
• 
  Охоронна дошка №604
• 
  Народний дім/Спортшкола на Загір'ї
• 
  Стадіон
• 
  Колишній завод комунального устаткування
• 
  Дитячий садок Барвінок

• Вулиця Олекси Гірника (Калуш)
• Вулиці Калуша
• Храми Калуша
• Карта Калуша

• 19 Zagórze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 268. (пол.)
• Микола Когут, Лілія Прокопів. Загір'я: сторінки історії. — Калуш: Копіцентр, 2013, 120 с., іл.
• Василь Цапів. Про що розповідають назви вулиць м. Калуша. — Калуш: «Калуська друкарня», 2005. — 350 с.