Задарська угода
Задарська угода, Задарський мир (хорв. Zadarski mir) — мирна угода між Венеційською республікою та угорсько-хорватським королем Лайошем I, яка була підписана 18 лютого 1358 року в Монастирі святого Франциска Ассізького міста Задара[1].
| Задарська угода Задарський мир хорв. Zadarski mir | |
|---|---|
 | |
| Тип | мирна угода |
| Підписано | 18 лютого 1358 |
| Місце | Задар |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Наслідки
Відповідно до угоди Венеційська республіка відмовилася від прав на Далмацію, а угорська армія покинула її володіння на річках П'яве та Брента. Венеція віддала свої володіння у Далмації, від Кварнерської до Которської затоки, але утримала за собою узбережжя Істрії та регіону Тревізо[2][3]. Ця угода стала початком піднесення Республіки Раґуза як незалежної та успішної держави. 27 червня 1358 між раґузським архієпископом Джованні Саракою та Лайошем I були погоджені конкретні форми влади угорського короля над Дубровником. Сюзеренітет Угорського королівства, що практично не мало флоту, був чисто номінальним, а вся повнота влади у місті перейшла до місцевого нобілітету.
Внаслідок мирної угоди дож Венеційської республіки також скасував будь-які згадки про Далмацію у своєму титулі.