Закон (російський фільм, 1989)

Початок березня 1953 року. На своїй ближній дачі вмирає І. В. Сталін. Стилізована під кінохроніку чорно-біла зйомка показує розгубленість і інтриги членів Президії ЦК КПРС — найближчих соратників і спільників Сталіна — над неостиглим трупом свого господаря, а потім заворушення на похоронах Сталіна, що відбулися 9 березня.

Показаний арешт, суд над Л. П. Берією й іншими керівниками МВС СРСР, приведення вироку у виконання в камері гауптвахти Московського військового округу і подальша кремація тіл страчених в 1 Московському (Донському) крематорії. При реконструкції арешту, суду і розстрілу Л. П. Берії сценаристи фільму спиралися в основному на спогади Хрущова М. С. та інших брали участь в арешті радянських генералів, тому серед істориків немає єдиної думки з приводу історичної достовірності зображених у фільмі сцен, хоча вони поставлені психологічно максимально переконливо.

Після ліквідації Берії з ГУЛАГу починають повертатися в'язні сталінських тюрем і таборів. В Москву в розпорядження Генеральної прокуратури СРСР відряджені багато співробітників, в тому числі два молодих юриста — Лунін і Кудрявцев. Їм доручено вивчення кримінальних справ радянських громадян, підданих політичним репресіям, і одночасно розслідування порушень соціалістичної законності, допущених слідчими НКВД-МДБ СРСР, які вилилися в злочинні методи ведення слідства. У разі, якщо реальних доказів в матеріалах справи не було, працівники прокуратури зобов'язані були приносити протест в порядку нагляду з метою скасування неправосудного вироку.

Так, наприклад, Тетяну Самаріну звинуватили і засудили за умисел (тобто, всього лише за намір) на вчинення, нібито, терористичного акту проти Сталіна і тільки лише на тій підставі, що вікна її квартири виходили на Арбат, тобто на урядову трасу. Проводячи перевірку у кримінальній справі, Лунін оглянув передбачуване місце підготовки до вчинення злочину і переконався, що вікна в квартирі засудженої Самарїної насправді виходили на подвір'я будинку, після чого на допит був викликаний С. І. Тимофєєв, колишній слідчий. На допиті колишній слідчий спочатку ухилявся від прямої відповіді і викручувався, а потім відверто погрожував працівнику прокуратури, впевнений у своїй абсолютній безкарності.

Даний епізод з вікнами — всього лише один, але цілком реальний приклад фальсифікації кримінальних справ в епоху Великого терору. І за кожною з таких справ — Самаріної, Піотровського — встають людські трагедії, що складаються в загальну моторошну картину тріумфуючого в країні беззаконня.

• Режисер-постановник: Володимир Наумов
• Автори сценарію: Олександр Алов, Володимир Наумов, Леонід Зорін
• Оператори-постановники: Валентин Железняков, Олександр Мурса
• Художники-постановники: Євген Черняєв, Олександр Клименко
• Композитор: Микола Каретников
• Звукооператор: Ігор Урванцев
• Державний симфонічний оркестр кінематографії
  • Диригент: Емін Хачатурян
• Режисери: Наталія Терпсіхорова, Ігор Голинський
• Головний консультант: Юрій Северін
• Редактори: Ніна Скуйбіна, Е. Лебедєва
• Музичний редактор: Арсеній Лапісов
• Директора картини: Гагік Гаспарян, Сергій Сендик

• Закон на сайті IMDb (англ.)