Замковий Лев Семенович

Ле́в Семе́нович Замкови́й (Замковой, нар. 1887(1887), Київ — після липня 1961-го) — організатор кіновиробництва, кінорежисер, актор. Один з організаторів Всеукраїнського кінокомітету. Учень Євгена Лепковського.

Замковий Лев Семенович
Псевдо Лев Замковой
Народився 1887
Київ, Російська імперія
Помер не раніше липень 1961
Діяльність актор, кінорежисер
Відомий завдяки Один з організаторів Всеукраїнського кінокомітету (1919)
Alma mater Паризька академія мистецтв

Життєпис

У Києві 1905 року закінчив театральну школу-студію Євгена Лепковського, 1906 року закінчив Київське художнє училище по класу портрету.

З 1905 року — актор в театрах Миколи Соловцова (Київ). Згодом працював актором в театрах Одеси, Батумі, Баку.

З 1904 року був членом більшовицької партії.[1] Протягом 1908—1918 перебував у політеміграції в Франції та США. З 1913 — актор, художник і режисер кіностудій «Vitagraph» (США), Пате (Франція) та ін. «Записано з його слів: „Працював в Америці, відкрив ринок для наших фільмів“ (Архів відділу кіномистецтва й телебачення Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильского НАН України)».[2]

Навчався в Паризькій академії мистецтв.[3]

З 1918 року працював у Москві — спочатку у Вищій раді народного господарства, згодом став заступником голови і завідувачем виробництвом Московського кінокомітету.

1919 року переїхав до Києва, де організував Всеукраїнський кінокомітет, працював над створенням перших українських радянських фільмів. В умовах громадянської війни знімав просвітницько-пропагандистські фільми, зокрема фільм «Жертви підвалу» про туберкульоз як соціальну хворобу та агітаційний фільм «Той, що прозрів», де він сам зіграв роль комісара.

Є відомості, що 1926 року проживав у Москві за адресою: Мамонівський провулок, 6. Працював в профспілкових органах працівників мистецтв, був депутатом Московської ради.[4]

1926—1927 років, працюючи також уповноваженим «Совкіно» в США і використовуючи свої зв'язки в цій країні, просував радянські фільми в американський прокат.[5][6]

Зняв фільми
  • 1919 — Той, що прозрів (Всеукраїнський кінокомітет)
  • 1919 — Жертви підвалу (документальний фільм за своїм же сценарієм, Всеукраїнський кінокомітет)
  • 1929 — Розлом (Міжробпомфільм)
  • 1931 — Три паради (документальний фільм, «Востоккіно», Ялтинська кіностудія)
  • 1956 — Багато галасу з нічого (фільм-спектакль: Мосфільм, Театр ім. Вахтангова)

Примітки
  1. Вітчизна. — К.: Радянський письменник, 1975. — С. 165
  2. Роман Росляк. «…ВУФКУ зазнало такої поразки, що тепер невпинно котиться вниз»
  3. Історія українського радянського кіно: в трьох томах. Том 1 / Тимофій Левчук, Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського, — ‎К.: Наукова думка, 1986. — С. 68
  4. Мамоновский пер., 6(рос.)
  5. Documents from the Motion Picture Producers and Distributors of America, Inc., 1922—1939(англ.)
  6. Диаспора: новые материалы, Том 4 / Владимир Ефимович Аллой. — 2002. — С. 318(рос.)

Посилання
  • Операторы и режиссеры русского игрового кино 1897—1921: биофильмографический справочник / Виктор Михайлович Короткий. — НИИ киноискусства, 2009. — С. 164.(рос.)
  • Искусство кино, Выпуск 8. — 1959. — С. 44.(рос.)
  • Замковий Лев kinokolo.ua
  • L. Zamkovoy imdb.com
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.