Соловцов Микола Миколайович

Народився 3 (15 травня) 1857 року в місті Орлі в дворянській родині. Брав участь у гімназійних і домашніх спектаклях. У віці 19-ти років вийшов на професійну сцену в орловських трупах антрепренерів Е. Серв'є і Г. М. Черкасова, зимовий сезон 1875–1876 років провів у ярославському «Артистичному товаристві», де служив разом зі знаменитим артистом П. П. Васильєвим, який зробив великий вплив на молодого актора. Після від'їзду Васильєва вистави товариства припинилися, Соловцов залишився в Ярославлі у антрепренера В. А. Смирнова («певного амплуа не займав, грав рішуче все і переграв безліч ролей»). У наступні роки 1876–1882 роки Соловцов об'їздив всю провінцію: служив в Оренбурзі у О. А. Рассказова, в Астрахані у М. К. Милославського, в Саратові у В. І. Костровского-Істоміна, в Києві у М. М. Савіна, а також в Ростові-на-Дону, Тамбові, Полтаві, Харкові, Таганрозі, Казані.

У 1882 році, будучи вже відомим актором, Соловцов дебютує на сцені Імператорської Александринського театру ролями Іоанна Грозного в «Василисі Мелентьєвій» О. М. Островського та С. О. Гедеонова, Кречинського в «Весіллі Кречинського» О. В. Сухово-Кобиліна та Василя Коркіна в «Каширській старині» Д. В. Аверкієва. Після одного сезону в Санкт-Петербурзі переходить до трупи М. В. Лентовського (1883–1884), що грає в Москві і на ярмарку в Нижньому Новгороді. У 1884–1886 роках Соловцов керує спектаклями в московському Німецькому клубі (нині Центральний будинок працівників мистецтв), де дебютує як режисер. У 1887 році запрошений на роль Варравіна в спектакль «Віджитий час» (Справа Сухово-Кобиліна) в Театр Ф. А. Корша, де також грає у водевілі А. П. Чехова «Ведмідь» (автор присвятив його Соловцову). Наступний сезон у театрі Корша Соловцов виступає і як режисер. Сезон 1889–1890 років проводить в Московському театрі М. М. Абрамової, де ставить «Лєшого» Чехова (прем'єра 27 грудня 1889 року, перша постановка п'єси).

Починаючи з 1886 року щовесни під управлінням Соловцова складалися сильні акторські трупи — «Товариства московських драматичних артистів», які здійснювали турне по провінції (Київ, Харків, Одеса та інші міста). Ці поїздки сприяли розвитку режисерських та адміністративних здібностей Соловцова і збільшували його популярність по всій Росії.

Після сезону 1890–1891 років, проведеного в ролі актора і режисера у М. М. Бородая в Харкові, Соловцов з Є. Я. Нєдєліним, Т. О. Чужбіновим і М. С. Песоцьким організовують в Києві «Товариство драматичних артистів» (відкрилося 1 вересня 1891 року «Ревізором» М. В. Гоголя), в 1893 році перетворився на одноосібну антрепризу Соловцова, якою він керував до кінця життя. Театр Соловцова поклав початок постійному російському драматичному театру в Києві.

У 1901 році Соловцов організовує антрепризу в Одесі, обіцяла велике майбутнє. З 1900 року Соловцов є співвидавцем «Київської газети».

Могила Миколи Соловцова

Помер в Києві 12 (25 січня) 1902 року. Похований разом з дружиною, актрисою М. Глєбовою, на Аскольдовій могилі, в 1938 році перепохований на Байковому кладовищі (надгробок — мармур, парний портрет подружжя; скульптор М. Г. Морозов)[2]. Могила охороняється Спілкою театральних діячів України.

Соловцов — автор п'єс «Євлалія Раміна» і «В даличині» та двох перекладів-переробок з польської — комедій «Невільничка» і «Тепла вдовиця».

1962 року в Печерському районі Києва на честь Миколи Соловцова названо вулицю[3].

• Бондарчук П. М. Соловцов Микола Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 704. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• histpol.pl.ua
• Кончина Н. Н. Соловцова // Театр и Искусство, 1902, № 4. — С. 80-82