Затенацький Яків Павлович
Яків Павлович Затена́цький (нар. 6 листопада 1902, Велика Кохнівка — пом. 27 травня 1986, Київ) — український радянський мистецтвознавець, доктор мистецтвознавства з 19 листопада 1966 року, професор з 5 червня 1968 року[1]; член Всеукраїнської асоціації пролетарських митців у 1930—1932 роках та Спілки художників України.
| Затенацький Яків Павлович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
24 жовтня (6 листопада) 1902 Велика Кохнівка, Кременчуцький район, Полтавська область |
| Помер |
27 травня 1986 (83 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР |
| Національність | українці |
| Діяльність | мистецтвознавець |
| Alma mater | Комуністичний університет імені Артема |
| Звання | професор |
| Ступінь | доктор мистецтвознавства |
| Членство | Національна спілка художників України |
| Нагороди |
 |
Біографія
Народився 24 жовтня [6 листопада] 1902 року в селі Великій Кохнівці (тепер у складі міста Кременчука Полтаської області, Україна). Українець[1]. Член ВКП(б) з 1925 року. 1931 року закінчив Комуністичний університет імені Артема в Харкові.
У 1930-х роках працював у Державному музеї Тараса Шевченка в Києві, відіграв вирішальну роль у врятуванні фондів музею під час боїв за Київ у 1941 році. Після німецько-радянської війни працював директором Державного музею українського образотворчого мистецтва; працював в Академї Наук УРСР та Академії архітектури УРСР.
Жив у Києві, в будинку на Тверському тупику № 9, квартира 12. 29 червня 1970 року вийшов на пенсію[1]. Помер в Києві 27 травня 1986 року.
Роботи
Досліджував історію українського мистецтва XIX століття. Брав участь у підготовці й виданні багатотомних академічних праць. Автор науково-популярних праць, серед яких:
- «Микола Корнилович Пимоненко» (1955);
- «Українське образотворче мистецтво» (1956);
- «Тарас Григорович Шевченко і художники-кріпаки» (1956);
- «Український радянський живопис» (1958; 1961);
- «Живописная Украина» Т. Г. Шевченка» (1959);
- «Тарас Григорович Шевченко» (1961);
- «Тарас Шевченко і російське мистецтво» (1964);
- «Українське мистецтво першої половини ХІХ століття» (1965).
Був упорядником:
- академічного зібрання творів Тараса Шевченка (у 10 томах; 1961, том 7; 1963, томи 8, 10; 1964, том 9);
- чотиритомного видання «Т. Г. Шевченко. Мистецька спадщина» (1961—1964);
- шеститомного «Історії українського мистецтва» (1969, том 4, книга 1, розділ «Станковий живопис першої половини XIX століття»).
Відзнаки
- Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1971; за шеститомну працю «Історія українського мистецтва» разом з Володимиром Заболотним, Павлом Жолтовським, Юрієм Нельговським, Григорієм Головком, Василем Афанасьєвим, Юрієм Асєєвим, Юрієм Турченком, Василем Касіяном, Миколою Бажаном)[1].
Література
- Українські радянські художники. Довідник. — Київ: Мистецтво, 1972. — С. 167.;
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 88.
;
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 262. — ISBN 5-88500-042-5.;
- Ханко В. М. Затенацький Яків Павлович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.