Кременчуцький район (1939—2020)

Глобинський район	Глобинський район	Козельщинський район
	Кременчук	Козельщинський район
Кіровоградська область (Світловодськ, Світловодський район)	Кіровоградська область (Онуфріївський район)	Горішні Плавні, Кобеляцький район

Рельєф являє собою хвилясту рівнину. Геологічна будова території району визначається його розташуванням у межах Східно-Європейської платформи. Кременчуцький район знаходиться в котловині Курсько-Донецької магнітної аномалії, на межі сходу льодовика. Під час переміщення він витискав у цю котловину ґрунти й біологічні організми північних ґрунтів.[2]

Через Кременчуцький район протікають річки Дніпро, Псел, Сухий Омельник, Сухий Кагамлик, Крива Руда. Ґрунти району переважно чорноземні. Вони займають близько 44% площ і є основними ґрунтами для вирощування сільськогосподарських культур. Клімат району помірно континентальний, з нестійким зволоженням, холодною зимою і жарким, а іноді сухим літом. Корисні копалини: залізна руда, граніт, глина, пісок. В основі території району залягають давні кристалічні породи докембрію.

Природна рослинність району зазнала великих змін внаслідок господарської діяльності людини. Ліси (сосна, дуб, тополя, вільха) займають 10,8 тис. га, що становить близько 11,6%. По берегах річок трапляються дубняки, осокирняки, зарослі верб, верболози, у штучно насаджених лісах переважає сосна. У річках зрідка трапляється видра, акліматизовано ондатру.

У Кременчуцькому районі 17 заповідних об'єктів. Площа заповідного фонду 6511,75 га, що становить 5,8% від території району.

Район розташований на межі зіткнення Київської, Харківської та Онуфріївської плит. Тому гранітні плити товщиною близько 2-х метрів у Кременчуці зустрічаються вкрай рідко і є досить зім'ятими. Коефіцієнт твердості кременчуцьких гранітів за шкалою Протод'яконова становить 14-16 із 20-ти можливих (Граніти з більшою твердістю в Україні зустрічаються у Житомирській області). Серед порід найпоширеніші чорний, червоний і сірий граніти, магматити (їх близько 90%). Незначну частку складають польовий шпат і кварцити. Мармуру на Кременчуччині нема.[3]

22 вересня 1937 року — згідно з постановою Центрального Виконавчого Комітету СРСР про утворення[4] Кременчуцький район увійшов до складу Полтавської області.

У 1939 р. із Кременчуцької міської ради виділився Кременчуцький сільський район (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 17 травня 1939 р.).

Полтавщина у складі райхскомісаріату «Україна»

Під час окупації території (вересень-жовтень 1941 р. — вересень-листопад 1943 р.) Кременчуцький район разом з Великокринківським, Градизьким, Глобинським увійшов до складу Кременчуцького ґебіту генеральної округи Київ, що в свою чергу входила до райхскомісаріату «Україна».

Починаючи з 1950-го року, виконавчий комітет Полтавської обласної ради депутатів трудящих виносив постанови про об'єднання — укрупнення сільрад: із 2-3 утворювали одну. З'являються й нові населені пункти.

25 грудня 1961 року рішенням виконкому Полтавської обласної ради депутатів трудящих населений пункт будівництва гірничо-збагачувального комбінату Кременчуцького району віднесено до категорії селищ міського типу з присвоєнням йому назви Комсомольське (зараз м. Горішні Плавні).

30 грудня 1962 р. — указом Президії Верховної Ради УРСР до категорії міст обласного підпорядкування було віднесено Кременчук (із селищами міського типу Білики, Власівка, Комсомольське — нині м. Горішні Плавні), а отже він вийшов зі складу Кременчуцького району.

10 січня 1963 року смт Білики Кременчуцької міськради передано до складу Кобеляцького району.

1 квітня 1963 року смт Власівку року передано до Кіровоградської області.

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Говтвянську сільраду Решетилівського району до складу Кременчуцького району.[5]

29 грудня 1965 р. Великокохнівську селищну раду передано у підпорядкування Кременчуцькому міськвиконкому.

При спорудженні Кременчуцької ГЕС, у зв'язку із затопленням чаші Кременчуцького штучного моря, основна маса жителів с. Ялинці Градизького району наприкінці 50-х — на початку 60-х р. ХХ ст. була переселена на територію Кременчуцького району, де збудували нове село під старою назвою. 28 жовтня 1966 р. рішенням облвиконкому центр Пухальщинської сільради Кременчуцького району перенесено в с. Ялинці, а сільраду перейменовано в Ялинцівську.

7 грудня 1965 Максимівську сільраду Глобинського району передано до складу Кременчуцького району.

Смт Горішні Плавні Указом від 24 квітня 1972 року віднесено до категорії міст районного підпорядкування, а Указом від 6 квітня 1977 року — до категорії міст обласного підпорядкування.

Місцеве самоврядування в районі здійснює Кременчуцька районна рада, виконавчу владу — районна державна адміністрація. Голова райдержадміністрації призначається Президентом України[6].

У цій будівлі розташовані Кременчуцька районна рада, Кременчуцька районна державна адміністрація

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Кременчуцького району було створено 38 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 61,39% (проголосували 21 730 із 35 399 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 63,35% (13 767 виборців); Юлія Тимошенко — 12,11% (2 631 виборців), Олег Ляшко — 6,91% (1 502 виборців), Анатолій Гриценко — 4,38% (952 виборців), Сергій Тігіпко — 3,53% (767 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,20%.[9]

Адміністративно-територіально район поділяється на 19 сільських рад, які об'єднують 73 населені пункти та підпорядковані Кременчуцькій районній раді. Адміністративний центр — місто Кременчук[6], хоча сам Кременчук як місто обласного значення до району не входить.

Назви сільських рад[6]:

Зниклі села: Камиші (1982), Новоселівка-Шевченкове (1996), Паризька Комуна (2000)[10].

Входить до складу виборчого округу 150 разом з містом Горішні Плавні, частиною Автозаводського району (мікрорайон Ближнє Молодіжне і все що на північ від нього) міста Кременчук і Глобинським районом.

У районі працює З промислових підприємства:

• ТОВ «Текло-Дніпро»;
• ЗАТ «Ізумруд» (завод мінеральних вод);
• приватне підприємство «Гумотехніка».

6 сільськогосподарських кооперативів, 10 приватних с/г підприємств, 5 с/г товариства з обмеженою відповідальністю та 2 с/г закритих акціонерних товариств. Найбільші з них: сільськогосподарський кооператив «Дніпро», приватні с/г підприємства «Колос», «Майбородівське», птахофабрика «Росія».

Виробництвом с/г продукції займаються 78 фермерських господарств, яким передано 2500 га землі.

Мережа освітніх закладів у районі представлена[6]:

• загальноосвітні навчальні заклади — 22, у яких навчаються 2748 учнів
• дошкільні заклади — 16
• позашкільні заклади — 2

Загальноосвітні навчальні заклади району поділяються на[6]

• Гімназій — 1
• НВК — 7
• Загальноосвітніх шкіл — 14

у тому числі[6]:

• І-ІІІ ступенів — 9
• І-ІІ ступенів — 5

Є дитячо-юнацька спортивна школа. Рік заснування — 1991. Роботою ДЮСШ охоплено 312 учнів загальноосвітніх шкіл району. В школі культивується 3 види спорту: футбол, (хлопці), гандбол (дівчата), легка атлетика, футбольна команда ДЮСШ постійною учасницею чемпіонату України серед юнаків.

Через територію району проходять залізниці Харків — Одеса, Кременчук — Ромодан, Потоки-Редути[6].

Прокладені автомагістралі республіканського і обласного значення в напрямках: E584 (Полтава — Кишинів), Н08 (Київ — Дніпро), Кременчук — Світловодськ, Суми — Олександрія, Кременчук — Хорол[6].

Функціонує центральна районна лікарня, 2 дільничні лікарні, 8 амбулаторій. На території району функціонує санаторій-профілакторій «Вербиченька», що належить акціонерному товариству «Укртатнафта».

Культурно-масову роботу серед населення забезпечують 100 працівників культури в 32 сільських клубах та будинках культури.

У районі діє 8 музеїв на громадських засадах історичного профілю, в яких налічується 10523 експонати.

На території Кременчуцького району виявлено близько 300 археологічних пам'яток, 250 з них складають кургани 5 пам'яток природи, 7 пам'яток архітектури початку XX століття.

Є пам'ятники та меморіали.

У с. Чикалівка встановлено меморіал загиблим воїнам в роки німецько-радянської війни, у селах Пришиб та Бондарі є пам'ятники жертвам голодомору, у с. Келеберда — пам'ятник тим, хто форсував р. Дніпро в жовтні 1943 р. та інші.

• Кременчуцька районна рада