Захарчук Олександр Петрович

1987 року закінчив вінницьку ЗОШ № 23. Одружився, проживав та працював у місті Вінниця.

Взимку 2013—2014 — волонтер Самооборони Майдану, заступник керівника по бойовій роботі ОГФ «Самооборона Майдану». Протягом 6 місяців щотижня він їздив у зону бойових дій як волонтер. Потім поїхав на передову як боєць, з осені 2014-го — водій-механик, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар», псевдо «Захар».

2 грудня 2014-го загинув під час обстрілу терористами з РСЗВ «Град» позицій батальйону поблизу міста Щастя — обстріл відбувся близько 4-ї години ранку, зруйновано кілька житлових будинків. Один снаряд розірвався за метр від машини батальйону «Айдар», яка загорілася, в ній почав детонувати боєкомплект. Тоді ж загинув солдат Ярослав Сташків.

Без Олександра лишилися дружина, дві доньки, внучка.

Після проведення експертиз та ідентифікації 1 лютого 2015 року з Олександром попрощалися у Вінниці. 2 лютого 2015-го похований у місті Вінниця, кладовище мікрорайону «Пирогово».

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
• 1 грудня 2015-го на фасаді будівлі вінницької ЗОШ школи № 23 відкрито меморіальну дошку Олександру Захарчуку

• Захарчук Олександр Петрович
• Олександр Захарчук
• Український меморіал
• Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»