Захоплення Верховної Ради Криму

Захоплення Верховної Ради Автономної Республіки Криму — епізод російської інтервенції до Криму. Прокуратура АРК кваліфікувала подію як теракт[1].

Захоплення Верховної Ради Криму
Російська інтервенція до Криму
Кулеметники без знаків розрізнення на позиціях під будівлею Верховної Ради АРК

Кулеметники без знаків розрізнення на позиціях під будівлею Верховної Ради АРК
Дата: 27 лютого 2014
Місце: Крим, Сімферополь
Результат: Перехід будівлі під контроль російських військових.
Сторони
 Україна  Росія
Військові формування
охорона  Десантні війська
Військові сили
50—120 чол.

Попередні події

25 лютого під будівлею кримської Верховної Ради відбувся проросійський мітинг, організований організацією «Кримський фронт» та козацькими організаціями. Учасники акції вигукували проросійські гасла та вимагали відокремлення від України шляхом проведення референдуму. Перед мітингувальниками виступив голова Верховної Ради АРК Володимир Константинов, який оголосив про проведення 26 лютого позачергової сесії[2]. У ЗМІ з'явилася інформація про те, що на сесію може бути винесено питання про вихід Криму зі складу України, проте Константинов заперечив такі чутки, назвавши це провокацією «макіївської команди в кримському уряді»[3].

26 лютого під стінами Верховної Ради АРК паралельно відбулися 2 акції: проукраїнський мітинг, організований Меджлісом кримськотатарського народу, котрий зібрав 10-15[4] тисяч учасників, та проросійський чисельністю близько 700 осіб[5], ініціатором якого стала партія «Руська єдність». Через незадовільні заходи безпеки, вжиті правоохоронцями, між проукраїнськими та проросійськими учасниками мітингів сталися сутички, у результаті чого загинули 2 учасників проросійського мітингу[4]. Проросійський мітинг був відтіснений до внутрішнього двору кримської Верховної Ради, а призначена днем раніше сесія парламенту була скасована[6].

Перебіг подій

Вранці 27 лютого о 4:23[7] будівля Верховної Ради АРК була захоплена озброєною групою. Бойовики безперешкодно потрапили до приміщення парламенту Криму, використавши лише димову гранату. Озброєна група перебувала у повному бойовому спорядженні та не мала військових знаків розрізнення. Кожен з учасників захоплення мав на лівій руці пов'язану білу стрічку[7].

Відповідно до офіційної заяви Генеральної прокуратури України захоплення державної установи здійснювалося 2 групами по 10-15 озброєних осіб у військовій формі без шевронів[1]. Сергій Куніцин (на той момент кримський народний депутат від фракції УДАР) повідомляв про захоплення будівлі 120-ма професійними диверсантами з великим арсеналом зброї[8]. Інший неназваний свідок подій повідомляв, що до Верховної Ради АРК спочатку вдерлися близько 30 озброєних осіб, а після захоплення приміщення до них приєдналися ще близько 30 бойовиків, які доправили автобусом до будівлі зброю — автомати Калашникова, СВД, РПГ тощо[9].

Одразу після захоплення нападники забарикадувалися у приміщенні, попередньо вивівши нечисельний персонал, що перебував у середині[10]. Особи, котрі захопили будівлю, назвали себе представниками самооборони російськомовних громадян Криму, хоча лідер Меджлісу та депутат кримського парламенту Рефат Чубаров заявив, що за ци людьми стоїть російська влада[11]; згодом стало ясно, що захоплення було здійснено силами кадрових російських спецпризначенців[12].

О 8:30 голова Ради міністрів АРК Анатолій Могильов виступив зі зверненням до мешканців Криму у якому повідомив про захоплення Верховної Ради АРК невідомими особами у кількості близько 50 осіб[9]. На 9 годину було Анатолієм Могильовим було анонсовано переговори, проте вони не мали результату, оскільки за словами Могильова невідомі відмовилися будь-що говорити[13].

Тодішній голова СБУ Валентин Наливайченко вважає, що силового захоплення Верховної Ради АРК не було, оскільки місцева кримська влада, зокрема міліція, добровільно передали контроль над будівлею та зброю[14].

Див. також

Примітки
  1. Теракт. За фактом захоплення будівель Верховної Ради і Радміну Криму відкрито кримінальну справу. Корреспондент. 27 лютого 2014. Процитовано 25 лютого 2017.
  2. "Кримський фронт" і "казакі" блокують Верховну Раду Криму з вимогою незалежності АРК. Український тиждень. 25 лютого 2014. Процитовано 2 березня 2017.
  3. Кримський спікер звинувачує "донецьких" у провокаціях в автономії. Український тиждень. 26 лютого 2014. Процитовано 2 березня 2017.
  4. Станіслав Юрченко (26 лютого 2019). "Міг отримати по голові держаком від прапора": як у Криму пручалися окупації. Gazeta.ua. Процитовано 26 лютого 2019.
  5. Кримський парламент так і не провів позачергове засідання. Український тиждень. 26 лютого 2014. Процитовано 2 березня 2017.
  6. Ігор Воробйов (25 лютого 2017). Як у Криму засуджують противників приєднання до Росії. Німецька хвиля. Процитовано 2 березня 2017.
  7. СБУ оприлюднила відео захоплення будівлі Верховної Ради Криму. 112 канал. 4 березня 2014. Процитовано 26 лютого 2019.
  8. Будівлю Радміну й парламенту Криму захопили 120 професійно підготовлених осіб з озброєнням на місяць оборони - нардеп Куніцину. Інтерфакс Україна. 27 лютого 2014. Процитовано 25 лютого 2017.
  9. У Криму люди зі зброєю захопили парламент і Раду міністрів. Українська правда. 27 лютого 2014. Процитовано 25 лютого 2017.
  10. Дмитро Каневський (27 лютого 2014). Парламент і Рада міністрів Криму захоплені озброєними людьми. Німецька хвиля. Процитовано 25 лютого 2017.
  11. Михайло Глуховський (27 лютого 2014). Рефат Чубаров: Людей, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, контролює Москва. Главком. Процитовано 2 березня 2017.
  12. Верховна Рада Криму захопив російський спецназ - джерело. Обозреватель. 27 лютого 2014. Процитовано 26 лютого 2019.
  13. Особи, які захопили адмінбудівлі Сімферополя, відмовляються проводити переговори, вони запросили до будівлі парламенту членів президії, щоб ті провели засідання - Могильов (розширена). Інтерфакс Україна. 27 лютого 2014. Процитовано 25 лютого 2017.
  14. "Здачі Криму не було". Екс-глава СБУ пояснив, чому Україна не повернула контроль над АРК у лютому 2014-го. Новое Время. 23 лютого 2016. Процитовано 25 лютого 2017.

Матеріали

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.