Захоплення Мерс-ель-Кебіра (1505)

Захоплення Мерс-ель-Кебіра (ісп. Jornada de Mazalquivir) 13 вересня 1505 року — перша кампанія, здійснена Іспанською імперією у війні проти заянідського султаната Тлемсен (в сучасному Алжирі)[1][2]. Морський порт Мерс-ель-Кебір (ісп. Mazalquivir) активно використовувався в якості бази берберськими корсарами. Порт захищав потужний і добре озброєний фортом, який вже успішно витримав напад португальських військ в 1496 і 1501 роках[3][4].

Захоплення Мерс-ель-Кебіра
Іспансько-Заянідська війна

Мерс-ель-Кебір
Дата: Вересень 1505 року
Місце: Територія сучасного Алжиру
Результат: Захоплення Мерс-ель-Кебіра Іспанською Імперією
Територіальні зміни: Мерс-ель-Кебіра до 1790 року знаходився під владою Іспанії
Сторони
Заяніди Іспанська імперія
Командувачі
Невідомо Дієго Фернандес де Кордова
Рамон де Кардона
Військові сили
Невідомі 7.000 солдат
170 кораблів
Втрати
~ 4 000 Менше 30

Передумови

В Іспанії, після завоювання Гранади (1492) та придушення повстання Альпухарр (1499—1501), існувала суспільна думка, яку, зокрема, підтримував дуже впливовий кардинал Франсіско де Сиснерос, про необхідність перенесення реконкісти через Гібрлтар з метою завоювання узбережжя Північної Африки для запобігання нападам берберських піратів на іспанське узбережжя[5]. Султанатом Тлемсен в той час правив Абу Абдаллах V[6], правління якого було нестабільним та слабким.

Підготовка

Кардинал Франсіско Хіменес де Сиснерос був одним із головних прихильників продовження реконкісти на «берберському узбережжі» в Африці

З метою захоплення Мерс-ель-Кебіру в порту Малаги було зібрано 7-тисячне військо і флот із ста сімдесяти кораблів для його перевезення та постачання. Командування в морі здійснював каталонець Рамон де Кардона, а командування на суші Дієго Фернандес де Кордова[7].

Флот залишив Малагу 20 серпня 1505 року, але несприятливі вітри змусили його повернутися до порту. Нова спроба відбулась 3 вересня, але з тієї ж причини флот був змушений зупинитися в Альмерії. Нарешті, 9 вересня кораблям вдалося лягти на необхідний курс і 11 вересня іспанська флотилія прибула до узбережжя Мерс-ель-Кебір[8].

Алжирці, попереджені шпигунами про відправлення флоту та його цілі, зосередили свої сили в околицях Мерс-ель-Кебіру. Однак через затримки, спричинені погодою, вони вважали, що флот було відправлено до іншого пункту призначення і алжирські війська, зібрані для відбиття нападу були розпущені.

Напад

Три караки під керівництвом басків Хуана де Лескано та Флореса де Маркуїни, які захистили корпуси своїх кораблів мішками з вовною, підійшли якомога ближче до форту і піддали його потужному артилерійському обстрілу. Піхота, що здійснила висадку під час проливної зливи, взяла висоту поблизу Мерс-ель-Кебіру і укріпилась на ній. З домінуючої висоти іспанці змогли організувати обстріл фортеці, а також алжирських галер в порту міста[9].

Наступного дня, 12 вересня, алжирська кіннота атакувала іспанські позиції, але була відбита. Потім захисники міста запропонували перемир'я до 13-го числа, обіцяючи здатися, якщо вони не отримають допомогу від Абу Абдаллаха V султана Тлемсена. Перемир'я було прийнято, і оскільки 13 вересня жодні алжирські війська не з'явилися, обложені з родинами та майном залишили місто, а іспанці зайняли форт. Зайнявши позиції в замку, іспанці побачили велику алжирську армію, яка прийшла на допомогу місту. Однак, виявивши, що місто вже втрачене, воно відступило назад до Орану[10]. 24 вересня флот відплив до Малаги, залишивши у форті іспанський гарнізон із 500 чоловік[11].

Наслідки

В 1507 році, в битві під Мерс-ель-Кебіром заянідські війська розбили великий загін іспанців, що здійснював грабіжницькі рейди по навколишній території, проте саме місто іспанцям вдалось утримати. Після захоплення у 1505 році, Мерс-ель-Кебір перебував під іспанським контролем майже 300 років лише з рідкими недовгими перервами, такими, як під час відвоювання Орана у 1708 р[12].

Див. також

Примітки

  1. Laurent Charles Féraud (1869). Histoire Des Villes de la Province de Constantine. Dr. Arnolet. с. 146. Процитовано 3 березня 2021.
  2. John Murray (publishers.) (1873). A handbook for travellers in Algeria. с. 68. Процитовано 3 березня 2021.
  3. Algeria: Collection of 166 books, pamphlets, etc. concerning Algeria, published between 1833-51. 5 v. 1845. с. 180. Процитовано 4 березня 2021.
  4. Henri Castonnet Des Fosses (1886). Les Portugais au Maroc. Challamel Ainé, Libraire-Éditeur. с. 11. Процитовано 4 березня 2021.
  5. Meyerson, Mark D. The Muslims of Valencia. publishing.cdlib.org. University of California Press. Процитовано 3 березня 2021.
  6. Singh, Nagendra Kr; Singh, Nagendra Kumar (2000). International Encyclopaedia of Islamic Dynasties. New Delhi: Anmol Publications. ISBN 8126104031.
  7. Domínguez Caparrós, José (1 вересня 2014). JESÚS BERMÚDEZ RAMIRO: Modulaciones rítmicas en la lírica latina. Las Odas de Horacio. Madrid: Ediciones Clásicas, 2007.. Rhythmica. Revista Española de Métrica Comparada (9). ISSN 1696-5744. doi:10.5944/rhythmica.13088.
  8. Juan Cortada (1841). Historia de España, desde los tiempos mas remotos hasta 1839 ... Adornada con hermosas láminas grabadas, etc. с. 462. Процитовано 4 березня 2021.
  9. Zurita, Jerónimo (1580). 15 (Que el alcaide de Los Donceles capitán general de la armada de Castilla ganó el lugar de Mazarquivir. Historia del rey Don Fernando el Católico: De las empresas, y ligas de Italia 6.
  10. León Galindo y de Vera (1884). Historia vicisitudes y política tradicional de España respecto de sus posesiones en las costas de África desde la monarquía gótica y en los tiempos posteriores á la restauración hasta el último siglo. Impr. y fundición de M. Tello. с. 77. Процитовано 5 березня 2021.
  11. Juan de MARIANA (1849). Historia General de España ... con la continuacion de Miniana; completada ... por E. Chao. Enriquecida con notas historicas y criticas, etc. с. 72. Процитовано 5 березня 2021.
  12. Abun-Nasr, Jamil M.; Abun-Nasr, Abun-Nasr, Jamil Mirʻi (20 серпня 1987). A History of the Maghrib in the Islamic Period (англ.). Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-33767-0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.