Західносибірський край

Край був утворений Постановою ВЦВК від 30 липня 1930 року шляхом поділу Сибірського краю на західну, з центром у Новосибірську, і східну частину, з центром в Іркутську.

У Західно-Сибірський край увійшли 14 округів колишнього Сибірського краю та Ойротська автономна область.

Площа краю склала 1 263 500 км², населення нараховувалося 8 114 990 осіб (міського населення 1 294 100 чоловік), 172 райони (15 районів Хакасії, Ойротії), 4 390 сільських рад, 18 570 населених пунктів (24 міста, 10 робочих селищ, 4 дачних селища).

Край межував з Челябінською та Обсько-Іртишською областями, Східно-Сибірським краєм, Танна-Тувинської Народною Республікою, Монголією і Казахською РСР.

11 серпня 1930 року, Президія ВЦВК ухвалив: «Включити до складу Східно-Сибірського краю всю територію Красноярського округу з м Красноярському»[1].

У жовтні 1930 року у складі Західно-Сибірського краю була утворена нова Хакаська автономна область з центром у місті Абакан.

В 1931 році у краї після перегляду мережі сільських рад було ліквідовано 549 дрібних сільських рад.

В 1932 році у краї було ліквідовано ще 451 сільська рада, до складу краю включений Наримський округ. Скасовано 23 райони.

В 1933 році ліквідовано 47 сільських рад. Відновлено Тарський округ.

10 квітня 1933 року ВЦВК ухвалив «ліквідувати Краснинський і Томський райони краю»[2].

Постановою ВЦВК від 7 грудня 1934 року Тарський округ, Омський, Ісіль-Кульський, Називаевск, Крутінскій, Тюкалинськ, Большереченский, Іконніковскій, Любинський, Щербакульскій, Павлоградський, Черлакскій, Кульчинський, Усть-Ішимський райони краю передані до складу утвореної Омської області. Хакаський автономний округ, Ачинский, Бірілюсском, Боготольський, Єрмаковський, Каратузське, Курагинский, Краснотуранський, Минусинский, Назаровський, Ужурський, Усинський райони включені в утворений Красноярський край[3].

До 1937 року Західно-Сибірський край включав в себе територію нинішніх Кемеровської, Новосибірської, Томської областей, Алтайського краю і Республіки Алтай.

Постановою ЦВК CCCР від 28 вересня 1937 року Західно-Сибірський край був розділений на Новосибірську область з центром в Новосибірську (в межах існуючих нині Кемеровської, Новосибірської і Томської областей) та Алтайський край з центром в Барнаулі (в межах існуючих нині Алтайського краю і Республіки Алтай)[4].

15 січня 1938 року Верховна Рада СРСР затвердив створення Алтайського краю і Новосибірської області. Через півроку Верховна Рада РРФСР підтвердив скасування краю[5].

Станом на 1 січня 1931 року в краї проживало 8 307 300 осіб (1 180 900 міське населення, 7 126 400 сільське населення). Щільність населення 6,7 чоловік на 1 км². Національний склад: російяни 77,9%, українці 10,6%, білоруси 2,9%, мордва 1,4%, німці 1%, татари 1%, інші 6,1%. Площа краю становила 1 243 586 км².

Станом на 1 січня 1933 року населення краю складала 6 140 800 чоловік.

Станом на 1 січня 1935 року населення краю склала 10 485 000 чоловік.

Західносибірський край був регіоном для виселення розкуркулених селян України[6]. У 1930 році у Західносибірський край було переселено, згідно довідки ОДПУ №5, 6556 українських родин у складі 23 985 членів сімей[7].

• Західно-Сибірський економічний район
• Азово-Чорноморський край
• Далекосхідний край
• Кіровський край
• Північно-Кавказький край