За Україну

Текст написав поет та один з засновників Української Центральної ради навесні 1917 року, невдовзі після Лютневої революції. Того ж року її опубліковано в одному з перших номерів «Народної волі», а невдовзі — і в стрілецьких часописах (1922-го — з нотами). Музичну обробку згодом здійснив Ярослав Ярославенко. З часом оригінальний текст дещо видозмінився, й композиція стала також відома під назвою «О Україно, люба ненько».

Мелодійно очевидно ідентична композиції «Многая літа», відомої від XVIII ст. як церковнохорова, а згодом, переважно на заході України та в діаспорі, і як святкова пісня. Був це початковий задум поета чи варіація пізнішого аранжування достеменно не відомо.

Твір, сповнений віри у здійснення віковічних прагнень народу до соціального й національного визволення та розбудови незалежної держави, швидко став популярним по обидва боки Дніпра, пісня міцно ввійшла до репертуару багатьох тогочасних військових з'єднань українців: і галичан, і наддніпрянців.

За часів української незалежності мелодія на поєднанні мотиви «За Україну» Вороного та «Червоної калини» Чарнецького довгий час були офіційними фанфарами президента України, а також звучали на різних громадських врочистостях. Традиція змінилась за часів Порошенка, відколи оркестранти почали надавати перевагу фанфарі Петриненка «Україна». В аранжуванні для військових духових оркестрів — як зустрічний марш та як один з мотивів «За рідну землю» Сапелюка — входять до репертуару оркестрів ЗСУ та мілітарійних навчальних закладів, зокрема ЛДУВС. Також твір широковідомий у виконанні хорових та музичних колективів країни та за її межами.

Слова з твору — «За Україну, за її волю» вишито на бойових прапорах частин Збройних сил України.

• Не пора
• Запорозький марш
• Козацька слава

• Співаник «Стрілецькі пісні» 2005, упорядник О. Кузьменко ст.72. Інститут народознавства НАН України.
• Чернова І. В. «Становлення військово-оркестрової служби ЗСУ: Історико-культурогічний аспект» 2011

• «Наше». Тексти пісень / За Україну
• Слова маршу на «Українському Центрі»
• Ноти й текст на сайті Етнографічного хору «Гомін» (Київ)