Не пора (вірш)

«Не пора́» — вірш українського письменника Івана Франка циклу «Україна» зі збірки «З вершин і низин» (редакції 1893/1897[2]), створений 1880 року. Свого часу, разом ще з кількома віршами циклу, був заборонений за польського панування, правління Російської імперії та радянських часів[3]. Був одним з найпопулярніших українських гімнів початку XX ст.[4].

«Не пора»
Пісня духового оркестру, гітари
Випущено 1880 (лірика)
Тип вірш, інструментальний твір
Жанр інструментальна музика, марш
Мова українська
Автор слів Іван Франко
Композитор Денис Січинський[1] (хор)
Богдан Сапелюк (оркестр)
 Цей твір у  Вікіджерелах

Написання

Поезію вперше надруковано в журналі «Світ» (1881). Невдовзі, під назвою «Національний гімн», видано в друкарні Шмапера (Лейпциг, 1897). Денис Січинський поклав твір на музику. Твір не був надрукований на території Емського указу. Згодом «Не пора» увійшов до Січового співаника (1921).

У радянському франкознавстві цикл було скорочено. Патріотичні поезії Франка в УРСР не друкувалися, починаючи з 30-х років. Вірш «Не пора», як і вірші «Ляхам» та «Розвивайся ти, високий дубе…», надалі, під пильним оком цензури, не увійшли до 50-томного зібрання творів письменника. Єдиним виключенням став лірично-нейтральний «Моя любов».

За часів Незалежності твір для духового оркестру переклав Богдан Сапелюк. Відтоді увійшов до репертуару військових оркестрів ЗСУ, зокрема композиція лунала на ювілейному параді до дня Незалежності[5].

Текст

Січовий співаник (1921)

Не пора, не пора, не пора
Москалеви й ляхови служить:
Довершилась України кривда стара,
Нам пора для України жить.
Не пора, не пора, не пора
За невигласків лить свою кров
І любити царя, що наш люд обдира,
Для України наша любов.
Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити роздор!
Най пропаде незгоди проклята мара!
Під Украйни єднаймось прапор!
Бо пора це великая єсть:
У завзятій, важкій боротьбі
Ми поляжем, щоб волю і славу і честь,
Рідний краю, здобути тобі[6].

Мозаїка із творів (2001)

Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить!
Довершилась України кривда стара,
Нам пора для України жить.
Не пора, не пора, не пора
За невігласів лить свою кров
І любити царя, що наш люд обдира:
Для України наша любов.
Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити роздор!
Хай пропаде незгоди проклята мара!
Під Украйни єднаймось прапор!
Бо пора ця великая єсть:
У завзятій, важкій боротьбі
Ми поляжем, щоб волю і славу і честь,
Рідний краю, здобути тобі![7].

Див. також

Література
  • «Січовий співаник» 1921, упорядник Кирило Трильовський. Друкарня «Адрія», Відень.

Примітки
  1. Музичний фонд НБУВ (N8 Наша пісня — 3-е виправлене видання. — Вецляр: Накладом Видавничого Т-ва ім. Б. Грінченка, 1917)
  2. Мозаїка із творів, що не ввійшли до Зібрання творів у 50 томах. — Львів: Каменяр, 2001. — 434 с.
  3. Цикл Івана Франка «Україна»
  4. Українські гімни
  5. Виконання під час параду
  6. Січовий співаник / Упорядник Кирило Трильовський. — Відень: Друкарня «Адрія», 1921. — 96 с.
  7. Іван Франко Мозаїка із творів, що не ввійшли до Зібрання творів у 50 томах. — Львів: Каменяр, 2001. — 434 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.