Звенигородський краєзнавчий музей

Заснований 1922 року стараннями місцевої художниці та збирачки фольклору Софії Терещенко як повітовий музей імені Т. Шев­ченка. В 1922–1926 роках фактично працював на громадських засадах. 1935 року музей було закрито, як «розсадник націоналізму»[1]. Фонди було частково передано до Уманського краєзнавчого музею, а частково втрачено.

1960 року його знову відроджено групою вчителів, зокрема В. Михайловським, О. Ткаченко, Л. Іваницькою, О. Шліхтою, П. Кучеренком. Фонди музею були майже повністю нові[1]. Офіційне відкриття відбулося 1963 року, тоді ж йому присвоїли ім'я Тараса Шевченка та підпорядкували на правах філії Музею історії Корсунь-Шевченківської битви. В 1963–1966 музей був розташований в будинку на проспекті Жовтня, № 76, 1966 року його перевели в колишнє приміщення, де музей працював у 1922–1935 роках (нині вул. В. Чорновола, № 41). Значний внесок у розвиток музею зробили академік Іван Підоплічко, краєзнавці Н. Рубан, В. Стефанович, Г. Храбан.

У музеї зберігаються експонати, пов'язані з історією давньої людини на території Звенигородщини, виникненням Звенигородки, етнографічними й природними особливостями краю, подіями Хмельниччини, Коліївщини, Голодомором 1932—1933 років, сталінськими репресіями, Другою світовою війною, діяльністю Агатангела Кримського та В'ячеслава Чорновола. Функціонують 6 залів. Тимчасові виставки: «Дива на полотні», «Гончарство Звенигородщини», «Вишивка — прадавній вид народного мистецтва», «Радіо-ретро». Музейні працівники проводять уроки історії, екскурсії Шевченківськими місцями.

З 2002 музей видає краєзнавчий журнал «Спадщина».

• Попко В. М. Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.

• Музеї України. Черкаська область Звенигородський краєзнавчий музей