Звягельський ґебіт
Звя́гельський ґебі́т (нім. Kreisgebiet Zwiahel «Звягельська округа»), іноді Новогра́д-Воли́нський ґебі́т[2] (нім. Kreisgebiet Nowograd-Wolynski) — адміністративно-територіальна одиниця Житомирської генеральної округи райхскомісаріату Україна з центром у Звягелі.
| Kreisgebiet Zwiahel Звягельський ґебіт |
|
|---|---|
 Будинок Звягельського ґебітскомісаріату |
|
| Держава | .svg.png.webp){kind=small} Німецька імперія |
| Райхскомісаріат | Україна |
| Генеральна округа | Житомир |
| Уряд | |
| - Ґебітскомісар | Шмідт[1] |
| Населення (1943) | |
| - Усього | 201,217 |
| Джерело: territorial.de | |
Історія
Округу утворено 20 жовтня 1941 опівдні[3] на території міста Новоград-Волинський (якому німці повернули назву Звягель) та Баранівського, Мархлевського, Звягельського, Пулинського і Ярунського районів.
1 квітня 1943 до Звягельської округи відійшов Барашівський район тодішнього Ємільчинського ґебіта.
Станом на 1 вересня 1943 Звягельський ґебіт поділявся на 7 німецьких районів: міський район Звягеля (нім. Rayon Zwiahel-Stadt) і Баранівський (нім. Rayon Baranowka), Барашівський (нім. Rayon Baraschi), Звягельський (нім. Rayon Zwiahel-Land), Мархлевський (нім. Rayon Marchlewsk), Пулинський (нім. Rayon Pulin) та Ярунський (нім. Rayon Jarun) райони.[3]
У Звягелі в 1942—1943 роках виходив часопис «Звягельське слово»[4], редактором якого була Т. Тоцька.