Земельні ресурси

Земе́льні ресу́рси (у старішій географічній літературі — поземе́лля) — частина земельного фонду, яка може бути використаною у народному господарстві.

Земельні ресурси — сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві.

Територію теж можна вважати своєрідним ресурсом. Вона слугує просторовою основою для розміщення всіх галузей господарства. Територія вже стає своєрідним дефіцитом, особливо в невеликих за площею, проте з численним населенням, країнах (Японія, Нідерланди, Данія)[1]. Див. також: польдери, антропогенний ландшафт.

Землі сільськогосподарського призначення — землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей.

Структура земельних ресурсів природних регіонів планети

Земельний фонд планети[2]
Категорія земельПлоща, млн км2% площі суші:
Льодовики16,311
Полярні і високогірні пустелі53,3
Тундри та лісотундри74,7
Болота поза тундр42,7
Озера, річки, водосховища3,22,1
Незрошуваних пустелі, скельні ґрунти і прибережні піски18,212,2
Ліси40,327
Трав'янисто-чагарникові пасовиська та природні луки28,519
Землеробська площа1913
Землі промислового і міського призначення32
Землі, схильні до ерозії, засолення, заболочування, латеритні та гіпсова кори та ін4,53
Суша в цілому149100

Земельний фонд планети становить 13 400 млн га. Найбільша його частка (25%) припадає на Азію, найменша (6%) — на Австралію та Океанію. Найбільша частка пасовищ припадає на Африку (24%). Орні землі (11% земельного фонду) дають 88% продуктів харчування. Пасовища та луки, що займають 26% земельного фонду, дають ще 10% продуктів[1].

Країни та регіони неоднаково забезпечені земельними ресурсами, особливо це стосується сільськогосподарських земель. На Євразію припадає 59% світової ріллі, на Північну та Центральну Америку — 15%, на Африку — 15%, на Південну Америку — 8%, на Австралію — 3%. Більша частина (80%) світової ріллі розміщена в посушливій зоні. Найбільша частка пасовищ — у країнах Африки (24%) та Азії (18%)[1].

Середньосвітовий показник забезпеченості сільськогосподарськими землями на особу становить — 0,23 га. В різних країнах цей показник суттєво відрізняється. В Австралії він становить 2,45 га на особу, Канаді — 1,48 га, Україні — 1,07 га, Росії — 0,9 га. У Китаї, Бангладеш та Бельгії на кожного мешканця припадає 0,07 га, у Єгипті — 0,05 га, у Японії — 0,03 га[1].

Одна з головних екологічних проблем пов'язана з погіршенням стану земельних ресурсів. За історичний час внаслідок прискореної ерозії, дефляції та інших негативних процесів людство втратило майже 2 млрд га продуктивних земель. Спустелення загрожує території площею 4,5 млрд га, на якій проживає близько 850 млн осіб. Пустелі інтенсивно поширюються (до 5 — 7 млн га на рік) у тропічних районах Африки, Азії і Америки. Швидкість зникнення лісів становить 6 — 20 млн га на рік.

Земельні ресурси України

Структура земельних ресурсів природних регіонів України[3]
Природні зони Загальна площа, тис. га Орні землі Багаторічні насадження Сіножаті Пасовища Ліси Інші угіддя
тис. га  % від загальної
площі
тис. га  % від загальної
площі
тис. га  % від загальної
площі
тис. га  % від загальної
площі
тис. га  % від загальної
площі
тис. га  % від загальної
площі
Зона мішаних лісів11 231.34 042.036.088.50.81 044.89.3779.66.93 455.030.81 821.416.2
Лісостепова зона20 643.613 668.466.4350.01.6766.83.7939.94.52 980.014.91 938.59.3
Степова зона24 386.315 837.364.9577.62.4185.50.82632.410.81 029.34.24 124.416.9
Карпати і Закарпатська низовина3 314.2641.519.473.62.2230.36.9335.510.11 871.756.5161.61.9
Гірський Крим779.6167.821.668.18.7121.915.6309.039.6112.814.5

Структура земельних ресурсів

Частка земель сільгосппризначення у структурі земельного фонду)

Найбільші площі сільськогосподарських угідь в Одеській, Дніпропетровській та Харківській областях; найменші — в Чернівецькій, Закарпатській та Івано-Франківській. Найбільше орних земель у Дніпропетровській, найменше — в Закарпатській областях.

Під складування промислових і побутових відходів, будівництво та для інших потреб щороку відводиться 5—6 тис. га земель, значну частину яких становлять орні землі.

Земельні ресурси та їх структура
Види земельних ресурсівмлн. га% до загальної площі
Орні землі34.457
Сади, виноградники та інші багаторічні насадежння1.11.9
Сіножаті, пасовища й перелоги711.7
Разом сільськогосподарських угідь42.470.5
Ліси, захисні лісонасадження і чагарники10.216.6
Болота0.81.3
Водойми2.43.9
Піски і яри0.50.8
Шляхи11.6
Інші землі3.35.3
Усього60.4100

Розподіл земельного фонду України

Розподіл земельного фонду України
Категорія %Площа, тис. га
від загалу
Припадає
на одну особу, га
Орні землі55,3333840,642
Лісові площі15,492970,179
Пасовища і сіножаті12,474860,144
Під водою наших штучних «морів»424100,0464
Багаторічні насадження1,810800,0209
Деревно-чагарники (насадження)1,5905,50,0174
Болота1,59050,0174
Інші землі8,65191,80,0998

Див. також

Види ресурсів
Проблеми

Примітки

Джерела

  • Закон України «Про охорону земель» (ст. 1) м. Київ, 19 червня 2003 року N 962-IV.
  • Паламарчук М. М. Географія України: Підр. для серед. шк. — 2-тє вид., перероблене і доповнене. — К.: Освіта, 1992. — 159 с.: іл., карти. [ISBN 5-330-01950-8]

Література

  • Земельні ресурси: Навчальний посібник / Паньків З. П. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. – 272 с.
  • Моніторинг земель : підручник / А. Сохнич, М. Богіра, В. Горлачук [та ін.] ; ред. А. Я. Сохнича ; Акад. наук вищ. освіти України, Акад. екон. наук України, Міжнар. акад. наук екології і безпеки життєдіяльності, Львів. нац. аграр. ун-т. – Львів, 2008. – 264 с. : іл., табл. – (Серія: Управління земельними ресурсами).
  • Охорона і раціональне використання земельних ресурсів : навч.-метод. посіб. [для студентів ВНЗ] / Лико Д. В. [та ін.] ; Рівнен. держ. гуманітар. ун-т. — Херсон : Олді-плюс, 2016. — 663 с. : іл., табл. — Бібліогр.: с. 634—643 (95 назв). — ISBN 978-966-289-099-0

Посилання

  • Земельні ресурси // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 97.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.