Зента Мауріня

Зента народилась в сім'ї лікаря Роберта Мауріня та  піаністки Меланії Мауріні. Дитинство провела в Гробіні. В п'ять років Зента Мауріня захворіла на поліомієліт, і все життя була прикована до інвалідного візка, борючись із фізичним болем.

Закінчила Лієпайську російську гімназію (1913—1915). У 1921 році Зента Мауріня вступає на факультет філософії й філології Латвійського університету, через два роки обирає спеціалізацію по відділенню балтійської філології. Викладала в Ризькому педагогічному інституті та читала лекції в Латвійському університеті. Провідний лектор Народного університету в Валмієрі.

З 1949 по 1963 роки — доцент Уппсальського університету. Кінець життя провела на півдні Німеччини, в містечку Бад-Кроцінген, де і похована на місцевому кладовищі.

Перша літературна публікація в газеті «Libausche Zeitung» — переклад розповіді Яніса Акуратерса «Mana vismīļā» на німецьку мову (1919). Всього в Латвії Зента Мауріня до 1944 року опублікувала 19 творів: монографії про Райніса, Достоєвського, Данте Аліг'єрі та ін., роман «Життя в поїзді» («Dzīves vilcienā») (1941), чисельні розповіді в періодичних виданнях, переклади та ін. твори. В період вигнання опубліковано 20 робіт латиською мовою та 27 — німецькою, а також переклади італійською, англійською, російською, шведською, голландською, фінською та данською мовою. За своє життя прочитала близько 600 публічних лекцій в Латвії, Німеччині, Швеції, Фінляндії, Австрії та Франції. Автор понад 70 книг.

• 1965 — Почесна членкиня Академії Ельзасу (Франція).
• 1968 — Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» 1-го ступеня
• 1971 — Премія імені Конрада Аденауера Фонду Німеччина
• 1977 — Почесна громадянка Бад-Кроцінгена.

• Schepp O. Das Herz hat Flügel. — 1953. — (біографія Зенти Мауріні).
• Zenta Maurina. 15.12.1897 — 25.4.1978 : Gedenkschrift zum 100. Geburtstag. — Memmingen: Maximilian Dietrich Verlag, 1997.
• Zentai Mauriņai — 100 : Eiropa, Latvija — kultūru dialogs / Conf.; Ed.: A. Cimdiņa. — Riga: Nordik, 1998.