Зигомікотові гриби

Зигомікотові гриби[1] (Zygomycota) тип грибів, що об'єднує 10 порядків, 27 родин, близько 170 родів і понад 1000 видів[2]. Відрізняються розвинутим ценоцитним міцелієм непостійної товщини, у якому септи утворюються лише для відділення репродуктивних органів. Майже всі представники цього типу є одноклітинними, що ведуть наземний спосіб життя.

?
Зигомікотові гриби

Мукор на хлібі
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Відділ: Зигомікотові гриби (Zygomycota)
Підвідділи
Посилання
Вікісховище: Zygomycota
EOL: 5560
ITIS: 936291
MB: 90405
IF: 90405
Fossilworks: 212613

Систематика

Зигомікотові гриби вважаються парафілетичною або поліфілетичною групою, точне систематичне положення їх не встановлено. Поділ на класи не визночено, тип поділяють на 10 порядків, які умовно розділяють між 4 підтипами:

  • Enthomophthoromyconina
  • Kickxellomycotina
    • Аселларові (Asellariales)
    • Димаргаритові (Dimargaritales)
    • Харпеллові (Harpellales)
    • Кікселлові (Kickxellales)
  • Mucoromycotina
    • Ендогонові (Endogonales)
    • Мортіереллові (Mortierellales)
    • Мукорові (Mucorales)
  • Zoopagomycotina
    • Зоопагові (Zoopagales)

Для трьох родів приналежність до родин і порядків не визначено:

  • Densospora
  • Nothadelphia
  • Spirogyromyces

Раніше тип поділяли на два класи Zygomycetes (власне зигоміцети) і Trichomycetes (трихоміцети). Клас трихоміцетів складався з 4 порядків, відтак 2 з них (Аселларові і Харпеллові) було віднесено до підтипу Kickxellomycotina, а ще двох (Еккринові (Eccrinales) і Амебідові (Amoebidiales)) було перенесено до царства напростійших (Protozoa).

2007 року групою з 48 дослідників з США, Великої Британії, Німеччини, Швеції, Китаю та інших країн було запропоновано систему грибів, у якій тип Zygomycota є виключеним. Вказані вище підтипи розглядаються як такі, що не мають визначеного систематичного положення у царстві Гриби.

Життєвий цикл

Розмножуються статевим, нестатевим і вегетативним шляхами. Усі стадії розвитку, окрім зиготи, є гаплоїдними.

Міцелій зигоміцетів має два знаки («+» і «-»). При контакті протилежних міцеліїв (зливанні клітин на їх кінцях зигогамії), формується зигота, що після мейозу дає зачатковий міцелій зі спорангієм, у якому розвиваються спори, що дають міцелій різних знаків.

Для нестатевого розвитку на ньому утворюються спорангії або спораніолі (численні спорангії з 2-3 спорами), в яких розвиваються спори, що дають нові вегетативні міцелії.

Вегетативно поширюються столонами — гіфами, що викидаються у повітряне середовище, що знаходять потрібний субстрат і випускають ризоїди, даючи початок новій колонії

Представники

Порядок Zoopagales включає в себе хижих грибів, що мають клейкі гіфи і ловецькі кільця, і харчуються найпростішими, нематодами і маленькими личинками комах.

Екологія

Типові ґрунтові гриби, багато з них утворюють мікоризу. В основному є сапротрофами, хоча багато з них можуть розвиватися на живих ослаблених рослинах як паразити, а Spinellus паразитує на базадіоміцетах. Порядок Entomophthorales — патогени комах, деякі зигоміцети здатні викликати вторинні інфекції людини. Тропічні роди можуть викликати синдром Вегенера.

Використання людиною

Використовуються як продуценти різних речовин, найбільш інтенсивно — в Японії. Rhizopus stolonifer використовується для отримання фумарової кислоти, Rhizopus oryzae спиртів, Blakeslea trispora β-каротину, Phycomyces blakesleanus і різні види Rhizopus використовуються для отримання медичних препаратів.

Примітки

  1. Архівовано 6 грудня 2016 у Wayback Machine. Робоча навчальна програма. Основи мікології // Львівський національний університет імені Івана Франка
  2. Kirk P. M., Cannon P. F. et al.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.