Злодій у законі

«Злодій у законі» («злодій» або «законник») (рос. «Вор в законе» , «вор» або «законник»)[1] — титул деяких членів злочинного світу, які відносяться до його еліти і користуються значним авторитетом[2]. Злодії у законі — це специфічне для СРСР (в подальшому також і для країн пострадянського простору) явище у кримінальному світі, яке не має аналогів у світовій кримінальній практиці[2], яке утворилося у 1930-х роках і характеризується наявністю жорсткого кодексу кримінальних традицій, а також виключним рівнем закритості і конспіративності[3].

Злодій у законі

Історія

Поява злодіїв у законі у СРСР відноситься до 1920-1930-х років. Основною об'єднавчою силою злочинного світу стала тенденція неполітичної протидії і непокори владі, а його елітою стали «злодії у законі», які називали себе хранителями кримінальних традицій дореволюційної Росії[4]. Формування подібний «авторитетів» було зумовлено тим, що в місцях позбавлення волі серед ув'язнених почали виділятися більш «авторитетні»[5]. Їхнє життя було підпорядковано «поняттям», ці люди контролювали" общак" і стежили, щоб інші члени спільноти не порушували «злодійського кодексу». Кодекс, серед іншого, забороняв їм співпрацювати з правоохоронцями, займатися політикою і красти у своїх.

Злодіїв у законі пов'язував особливий кодекс поведінки, звичаї і традиції до яких увійшли повне несприйняття суспільних норм і правил, у тому числі пов'язаних із сім'єю (злодій у законі ні за яких обставин не повинен був мати постійних зв'язків із жінками) і не менш повну заборону на будь-яку співпрацю з державними органами: як у формі участі у організованих ними громадських заходах, так і сприяння судово-слідчим органам у розслідуванні злочинів[6].

У 1940-х роках ці традиції нарешті призвели до майже цілковитого знищення цієї злочинної спільноти у історичній формі: під час німецько-радянської війни багато з «злодіїв в законі» відповіли згодою на пропозицію влади вступити в ряди Червоної армії задля захисту своєї батьківщини від ворога (так звані «суки»). Після перемоги над Німеччиною вони повернулися у табори де між ними і «законниками», які не відступили від традицій злочинного середовища розпочалася так звана «суча війна» в результаті якої обидві сторони зазнали значних втрат[7].

1979 року в Кисловодську відбулася зустріч («сходка») кримінальних лідерів («злодіїв у законі») і нелегальних підприємців («цеховиків»). За результатами зустрічі було досягнуто домовленості про виплату підприємцями 10 % їх доходів у обмін на безпеку[8].

У 1980-х, під час Перебудови, міліціянти намагалися посилити контроль над злочинними організаціями або знищити їх. В цей час від справ відійшли представники старшого покоління злочинців, їхнє місце посіли молодші, які в боротьбі за владу дозволяли собі не дотримуватися злочинного кодексу[5].

Сучасність

Традиційно «злодієм у законі» може вважатися лише людина, яка має судимості, достатній авторитет у злочинному середовищі, щодо якої виконана формальна процедура так званого «коронування»[9], злодій у законі ні за яких обставин не повинен мати постійних зв'язків із жінками і державними органами, хоча останнім часом стали відомі випадки отримання цього титулу людьми які не відбували покарання, у тому числі й за гроші (таких злодіїв називають «апельсинами»)[10].

Число «злодіїв у законі» у 1993—1999 роках[11], 2010 рік
19931994199519961997199819992010[12][13][14][15]
1200128014201480150015601106149

На відміну від багатьох інших кримінальних спільнот ця організація не має чіткого ядра і керівництва, постійно функціонуючих відділень; її верхівка діє на основі повної рівності її учасників, об'єднаних жорсткими рамками «блатних» традицій; органом управління даної спільноти є «сходка», яка приймає організаційні рішення, у тому числі в формі письмових звернень до злочинного світу («злочинні прогони», «маляви», «ксиви»)[3]. Злодії у законі прагнуть до встановлення контролю над засудженими, які відбувають покарання у виправних закладах, як зверненнями, так і підкупом і погрозами[16].

У число функцій даного співтовариства входять згуртування окремих злочинців і їх груп, контроль над деякими сферами злочинної діяльності, вирішення конфліктів у злочинному середовищі, організація й контроль використання загальних злочинних кас («общаків»), зовнішні контакти зі злочинними організаціями закордонних країн[17].

«Злодії у законі» є єдиною групою (серед них йде постійна боротьба за владу, виділяються окремі протиборчі одне одному угруповання: «законники», «чорні» і «красиві», «слов'яни» і «кавказці», «бубнові» і «пікові»), проте саме вони виконують в Росії координуючу функцію, забезпечують стабільність системи організованої злочинності[18].

Особливу небезпеку представляють ті «злодії у законі», які контролюють економічну злочинність і здійснюють вплив на політичні процеси (таких у Росії 10—15 людей)[19].

За кордоном злодії у законі проживають у Мадриді, Берліні й Нью-Йорку[20].

У світі

Україна

Після втечі злодіїв у законі 2005 року з Грузії та 2020 року з РФ, частина з них переїхала до України. Одного з основних кримінальних авторитетів Дніпровського регіону, Сергія Олійника було короновано в Санкт-Петербурзі 2014 року, його колегу Лашу Свану — 1995 року в Москві. Вони керували центральним, східним та південним регіонами України та займалися розподілом злодійського «общака».

У червні 2021 року РНБО склала список 600 «злодіїв», що мали українське громадянство. Найвідоміші з них: Андрій Недзельський («Нєдєля»), Сергій Лисенко («Льора Сумський») та Сергій Олійник ("Умка). Умку було затримано 20 травня 2021 в аеропорту Дніпра при спробі втечі з країни. Того ж дня заарештовано його колегу — Лашу Джачвліані («Лаша Сван»)[21].

Грузія

У відповідності до прийнятих з ініціативи президента Міхеіла Саакашвілі Законом «Про організовану злочинність та рекет» від 20 грудня 2005 року кримінальний кодекс Грузії було доповнено статтею 223-1 «Членство у злодійській спільноті, „злодій у законі“», відповідно до якої таке членство карається позбавленням волі на 5-8 років, а «злодій у законі» позбавляється волі на 7-10 років.

При цьому, злодійський світ визначається як «будь-яка спільнота осіб, що діють за встановленими/визнаними ними правилами і метою якої є шляхом залякування, погрозами, круговою порукою, злодійським розбиранням, залученням в протизаконні дії неповнолітніх, досягнення вигоди для власних членів або інших осіб з допомогою злочинних дій або шляхом спонукання до таких інших». Членом злодійського світу вважається «будь-яка особа, яка визнає злодійський світ і активно діє для досягнення цілей злодійського світу». Поняття «злодій у законі» визначається як «член злодійського світу, який за спеціальними правилами злодійського світу, у будь-якій формі керує ним, або/і організовує злодійський світ або певну групу осіб».[22]

Поліціянти Грузії при цьому проводили масові незаконні арешти, застосували тортури, а вилучені у злочинців автомобілі і житло передавалися працівникам поліції. Це змусило злочинців втекти з Грузії до Росії, Туреччини й України.

РФ

2018 року «авторитетів» почали масово заарештовувати за найменші злочини.

2020 року в РФ прийнято закон щодо кримінального покарання за статус «злодія в законі». Одним із яскравих прикладів є засудження на 10 років в'язниці найвпливовішого у колишньому СРСР кримінального авторитета Захарія Калашова («Шакро молодий»). Шакро здобув свій статус 2013 року після вбивства Аслана Усояна (Дід Хасан).

Див. також

Примітки
  1. «Вор в законе». Энциклопедия МВД России. Процитовано 19 вересня 2014.
  2. Скобликов, 2002, с. 91-92.
  3. Кузнецова, Лунеев, 2004, с. 396.
  4. Роулисон, 2000, с. 75.
  5. Чорна мітка. Чи змогла Україна позбутися "злодіїв у законі" після санкцій РНБО. РБК-Украина (рос.). Процитовано 16 червня 2021.
  6. Роулисон, 2000, с. 76.
  7. Роулисон, 2000, с. 82.
  8. Гуров, 1990, с. 169.
  9. Кудрявцев, Эминов, 2005, с. 373.
  10. Долгова, 2007, с. 514.
  11. Долгова, 2007, с. 522.
  12. Криминальные войны: «Воры в законе» собираются на специальную встречу для «разбора полетов» // Інтерфакс-Україна, 24.09.2010
  13. Вор в законе Пичуга из Коми обхаживал депутатов Госдумы, пытаясь внедрить к ним в помощники своих ставленников // ИА КОМИИНФОРМ, 22.09.2010
  14. Актуальные комментарии // Информационный сайт «Актуальные комментарии», 30.09.2010
  15. Горевой, Руслан Зона ответственности. Осенью ряды российских воров в законе основательно проредят // Наша Версия, 13.09.2010 копия
  16. Кудрявцев, Эминов, 2005, с. 374.
  17. Кузнецова, Лунеев, 2004, с. 397.
  18. Долгова, 2007, с. 522-523.
  19. Долгова, 2007, с. 526.
  20. Michael Schwirtz (29 липня 2008). Vory v Zakone has hallowed place in Russian criminal lore.. New York Times. Процитовано 13-02-2014.
  21. Суд заарештував на два місяці "злодія в законі" "Лаша Свана". РБК-Украина (рос.). Процитовано 16 червня 2021.
  22. Виды преступных объединений. isfic.info. Процитовано 15 травня 2016.(рос.)

Література
  • Висоцкий В., Мончинский С. Чёрная свеча : [рос.]. — Иркутск : ГП «Иркутская областная типография», 1998.
  • Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность : [рос.]. — М. : Юридическая литература, 1990.
  • Криминология : [рос.] : Учебник для вузов / Под общ. ред. А.И. Долговой. — 3-е изд., перераб. и доп. — М. : Норма, 2005. — 912 с.
  • Криминология : [рос.] : Учебник / Под ред. В.Н. Кудрявцева и В.Е. Эминова. — 3-е изд., перераб. и доп.. — М. : Юристъ, 2007.
  • Криминология : [рос.] : Учебник / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой и В.В. Лунеева. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Волтерс Клувер, 2004. — 640 с. — ISBN 5-466-00019-1.
  • Латов Ю. В. Кто и куда стремится вести Россию?.. Акторы макро-, мезо- и микроуровней современного трансформационного процесса : [арх. 21 грудня 2018] : «Воры в законе» как субъекты рыночной модернизации в России : [рос.] / Под общ. ред. Т.И. Заславской. — М. : МВШСЭН, 2001. — С. 176—181.
  • Ерёмин В. А. Воровской орден (сборник очерков) : [рос.]. — М. : Известия, 1995. — ISBN 5-206-00464-2.
  • Разинкин В., Тарабрин А. Цветная масть: элита преступного мира : [арх. 2 квітня 2018] : [рос.]. — М. : Вече, 1998.
  • Роулинсон П. Российская организованная преступность: новая угроза? : Российская организованная преступность: краткая история : [рос.] / Вильямс Фил.. — М. : Крон-Пресс, 2000. — 288 с.
  • Скобликов П. А. МВД России : Вор в законе : [рос.] : Энциклопедия / Гл. ред. В.Ф. Некрасов. — М. : Объед. ред. МВД России; Олма медиа групп, 2002. — С. 91—92. — 623 с. — ISBN 5-224-03722-0.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.